"Дар’я — наша єдина дитина, й відколи її не стало, для нас зупинився час... Рашистські нелюди наче вирвали з грудей моє серце. Я жила заради неї", — зі сльозами на очах каже мама загиблої Тетяна Курдель.
Її донька захопилась спортивними танцями в 15 років. Займалась ледь не щодня. Почала їздити на змагання, стала п’ятиразовою чемпіонкою України. На турнірі в Європі, що відбувався у Словаччині, потрапила до п’ятірки найсильніших танцюристів. Удома відкрила танцювальну студію.
"Там займалось до пів сотні дівчаток, які демонстрували на конкурсах неймовірний рівень підготовки, — розповідає мама. — Мені здається, що їхніми перемогами Дар’я навіть більше тішилась, ніж власними..."
Після початку повномасштабної війни сім’я спортсменки певний час жила в рідному місті. Проте за декілька тижнів, розуміючи, що ситуація погіршується, виїхала до Львова.
"Спочатку було важко знайти житло для оренди, тож декілька днів ми жили у спортзалі, де облаштували нічліг для переселенців. Навіть там донька продовжувала займатись і викладала відео розминок і танців, — каже пані Курдель. — Невдовзі ми переїхали до знайомих у Тернопіль, прожили там місяць. У травні ж повернулись у Кривий Ріг — адже Дар’я дуже сумувала за рідною студією і домом.
У Кривому Розі донечка продовжила заняття танцями, готувалась до відбіркових змагань міжнародного чемпіонату. Всі ми були впевнені, що Дар’я отримає медаль і з гордістю стояти ме на п’єдесталі з українським стягом".
Та, каже мама, не судилося... "Одного ранку Дар’я пішла з татом на спортмайданчик, аби позайматися. Невдовзі пролунали декілька вибухів, — пригадує події того страшного дня мама загиблої. — Це були касетні снаряди... Після обстрілу донька не мала видимих ознак травм. Як розповідали очевидці, вона сиділа біля паркана й була дуже бліда. Усі подумали, що їй просто зле.
Перехожі викликали "швидку". Лікарі з’ясували, що Дар’я має численні осколкові поранення у ділянці серця й печінки. За декілька годин вона померла в лікарні. Чоловіка прооперували... Він знає про втрату нашої донечки, не зміг бути на прощанні... За що нам це?!"
Попрощатись із талановитою та успішною спортсменкою прийшли до двох сотень людей. Серед них — батьки вихованок, яких так любила Дар’я. Дівчину ховали у весільній сукні — як наречену...
"Найбільшою мрією доньки було здобути звання чемпіонки світу зі спортивних танців. Якби не кляті рашисти, вона б нею стала! Я не маю права здатись і тепер допомагатиму стати чемпіонками світу вихованцям моєї квіточки. А наша студія тепер носитиме ім’я Дарії Курдель", — каже мама чемпіонки.
Читайте найважливіші новини для українців про життя у Польщі у нашому телеграм-каналі та на сторінці у фейсбук.
