"До війни Богдан працював на будівництві, — розповідає батько потерпілого Юрій Хамбер. — Від 24 лютого син активно допомагав односельчанам робити укріплення, рив окопи... Та згодом росіяни зайшли в наше село, почались інтенсивні бої. Ми були змушені сидіти в укритті. Як притихло, я запропонував дружині, молодшій доньці та сину піти в дім по деякі речі. Богдан зайшов у свою кімнату взяти павербанк. Тільки він переступив поріг, ми почули сильний вибух, будинок затрусився. Богдан страшенно кричав... Ми ледь дістали сина... І побачили обвуглену до коліна праву ногу, з іншої виднілася кістка й текла кров..."
Батько перетягнув сину ліву ногу джгутом і повіз його в Бровари до лікарні. "Мені було байдуже на міни та ракети, які летіли над головами. Я хотів лише врятувати сина", — каже чоловік.
За словами батька, Богданові в лікарні ампутували праву ногу до стегна, ліву змогли врятувати.
У лікарні Броварів Богдан пробув до 9 березня, але через часті тривоги, холод в укритті його вирішили перевезти у більш безпечне місце — у Хмельницький. Там Богдан пробув до середини травня. Згодом він відправився до Німеччини — на протезування. "Днями син уже ставав на пробний протез. Це йому дається дуже важко, але він мусить витерпіти цей біль", — каже батько.
Тим часом родина стикнулася з проблемами, яких зовсім не очікувала. "У лікарні в Броварах в історії хвороби зробили запис: "мінно-вибухові травми". А у висновку МСЕК написано, що причина травми — "загальне захворювання з ураженням опорного апарата", — каже Юрій Хамбер. — Через це синові відмовили в наданні статусу інваліда війни".
Адвокат Роман Сімутін пояснює: такий статус дає можливість отримувати пільги, мати переваги у пенсійній виплаті. Крім того, Богдан міг би отримати одноразову виплату за поранення, отримане внаслідок рашистських обстрілів. А в майбутньому — претендувати на репарації.
Хоча звинувачувати лікарів — важко, каже адвокат: "Згідно з постановою КМУ ?1317 від 03.12.2009 року, статус "інвалід війни" можуть отримати громадяни, які отримали травми в районах бойових дій у період Другої світової війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період; від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із гарантування національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях до 1 грудня 2014 р., а з 1 грудня 2014 р. — на території проведення АТО, здійснення заходів із гарантування національної безпеки та оборони, відсічі й стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях.
До сьогодні до постанови не внесені зміни щодо поранення й каліцтва внаслідок бойових дій на всій території України після 24.02.2022 року. Тобто лікарі МСЕК не можуть написати причину "мінно-вибухова травма" внаслідок обмеження дії постанови".
Адвокат радить у цьому випадку звертатись до Кабінету Міністрів України. "Тільки вони можуть зрушити це питання з мертвої точки", — додає він.
Вікторія ТРУДЬКО
23-letni Bohdan stracił nogę. Nie może jednak uzyskać statusu inwalidy wojennego
- Przed wojną Bohdan pracował na budowie – mówi jego ojciec Jurij Hamber. - Od 24 lutego syn aktywnie pomagał swoim rodakom w budowaniu umocnień i okopów. Ale później do naszej wsi wkroczyli Rosjanie i rozpoczęły się intensywne walki. Musieliśmy siedzieć w schronie - dodaje.
Gdy bombardowanie ucichło, zaproponowałem żonie, najmłodszej córce i synowi, aby pójść do domu po najważniejsze rzeczy. Bohdan wszedł do swojego pokoju, chciał wziąć power bank. Gdy tylko przekroczył próg, usłyszeliśmy głośną eksplozję, dom zatrząsł się. Bohdan strasznie krzyczał z bólu. Gdy dostaliśmy się do syna, zauważyliśmy, że jego prawa noga jest zwęglona do kolana, a z drugiej wystawała kość i lała się krew - dodaje Jurij.
Ojciec założył opaskę uciskową na lewą nogę i zabrał go do szpitala w Browarach. - Nie obchodziły mnie miny i rakiety latające nad głową. Chciałem tylko uratować syna – mówi mężczyzna. W szpitalu prawą nogę Bohdana amputowano, ale lewą udało się uratować.
Bohdan przebywał w szpitalu w Browarach do 9 marca, ale z powodu częstych alarmów i chłodu w schronie postanowiono przenieść go w bezpieczniejsze miejsce - do Chmielnickiego. Bohdan był tam do połowy maja. Później wyjechał do Niemiec na dalsze leczenie. - Niedawno syn uczył się chodzić na próbnej protezie. Jest to dla niego bardzo trudne, ale musi znieść ten ból – mówi ojciec.
W międzyczasie rodzina stanęła w obliczu problemów, których wcale się nie spodziewała. - W szpitalu w Browarach dokonano wpisu w historii choroby: "obrażenia od wybuchu minowego". W dokumentacji medycznej i społecznej komisji eksperckiej napisano, że przyczyną urazu była "choroba z uszkodzeniem układu ruchu" opisuje Jurij Hamber. - Z tego powodu synowi odmówiono statusu inwalidy wojennego - dodaje.
Prawnik Roman Simutin wyjaśnia: ten status umożliwia otrzymywanie świadczeń, posiadanie przywilejów przy wypłacie emerytury. Ponadto Bohdan mógł otrzymać jednorazową wypłatę za obrażenia odniesione w wyniku rosyjskiego ostrzału. A w przyszłości mógłby domagać się odszkodowań.
Prawnik wyjaśnia, że trudno winić lekarzy i cytuje zapis ukraińskiej ustawy: "Zgodnie z uchwałą Gabinetu Ministrów Ukrainy nr 1317 z dnia 03.12.2009 status 'inwalidów wojennych' mogą uzyskać obywatele, którzy zostali ranni w strefie działań wojennych w czasie II wojny światowej oraz w wyniku działania materiałów wybuchowych, amunicji i broni wojskowej w okresie powojennym; w wyniku działań materiałów wybuchowych, amunicji i broni wojskowej na terytorium operacji antyterrorystycznej, wykonywania przedsięwzięć gwarantujących bezpieczeństwo narodowe i obronę, odparcie i powstrzymanie agresji zbrojnej Federacji Rosyjskiej w obwodach donieckim i ługańskim do 1 grudnia 2014 r. oraz od 1 grudnia 2014 r. - na terenie operacji antyterrorystycznej i wykonywania przedsięwzięć gwarantujących bezpieczeństwo narodowe i obronę, odparcie i powstrzymanie agresji zbrojnej Federacji Rosyjskiej w obwodach donieckim i ługańskim".
Do tej pory do uchwały nie wprowadzono żadnych zmian w sprawie obrażeń i okaleczeń odniesionych w wyniku działań wojennych na całym terytorium Ukrainy po 24 lutego 2022 r. Oznacza to, że lekarze medycznej i społecznej komisji eksperckiej nie mogą wpisać jako przyczyny niepełnosprawności, np. "wybuchu miny".
W tym przypadku prawnik radzi kontaktować się z Gabinetem Ministrów Ukrainy. - Tylko oni mogą ruszyć ten problem z martwego punktu, w którym utknął – dodaje.
Autorka: Wiktoria TRUDKO
