На війні загинув 29-річний прикордонник Станіслав Москаленко. "Обов'язково розповім донечці про батька-героя"

Майстер-сержант з побратимами потрапили під щільний артилерійський обстріл, виконуючи бойове завдання. Боєць 3-го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса отримав поранення, несумісні з життям. Лише два місяці боєць зміг побути з своєю донечкою.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, його нагороджено орденом "За мужність" ІІІ ступеня, посмертно. Нагороду вручили дружині Ві-кторії та однорічній донечці Мілані. 

"Станіслав родом з Луганська, — розповідає дружина Вікторія Москаленко. — Служив у Державній прикордонній службі на пункті пропуску з Росією..." 

Коли окупанти перетнули кордон з Луганщиною, Станіслав Москаленко брав участь у бойових діях. До 2016 року він ніс службу на ВПС "Красна Талівка". Після того його перевели у Троїцьке. 

"Станіслав дуже хотів жити в рідній країні, він був патріотом, тож не був готовим до жодних компромісів з Росією, — додає дружина. — Ми познайомились під час служби у Троїцькому, я теж прикордонниця. Тривалий час ми спілкувались як колеги. Та від долі, як кажуть, не втечеш. У 2019 році між нами зародились щирі почуття і ми вже не- могли уявити життя одне без одного. Почали жити разом, а в 2021 році побрались і народили донечку Міланку. Станіслав так радів її народженню! Але встиг побути поруч лише два місяці... Все зруйнувала війна". 

Станіслав дуже хотів жити в рідній країні, він був патріотом, тож не був готовим до жодних компромісів з Росією.

Чоловік разом з тестем (він теж військовий) несли службу в місті Кремінна на Луганщині. 

Того страшного дня, пригадує Вікторія, чоловік перебував на позиції. Почався ворожий обстріл. Поруч у бліндаж прилетіла ракета, яка вибухнула. Станіслава і його побратима Володимира Трубачова засипало піском. Вони загинули миттєво. 

"Мій тато був поруч, він намагався врятувати Станіслава, але не зумів, — каже Вікторія. — У той час я з дитиною перебувала у Троїцькому, тоді це вже була окупована територія. Мобільного зв’язку не було. Тато зміг додзвонитись до моєї тітки. Вона й повідомила мені, що мій коханий загинув... 

Станіслава поховали на військовому кладовищі у Дніпрі. Тата перевели служити на Вінниччину, тож ми виїхали з окупованої території й нині мешкаємо у місті Могилів-Подільський. Підтримують нас побратими чоловіка. Відчуваємо, що ми з донечкою не одні. Міланка — копія тата... Як тільки вона підросте, обов’язково підемо до чоловіка на могилу, я розповім донечці про батька-героя. Тепер він наш янгол-охоронець". 

Rosyjski pocisk zabił trzy pokolenia rodzinyРосійська ракета вбила три покоління великої родини. "Чоловік поховав рідних і згодом підірвався на міні"

Дивись відео Європарламент визнав Росію державою-спонсором тероризму
ПОПУЛЯРНІ
ОСТАННІ