Дитина потрапила майже в епіцентр вибуху під час атаки на Київ. "Дідусь кілька годин сидів над онукою"

Ворожа ракета забрала життя 9-річної дівчинки, її 33-річної матері та їхньої сусідки. Очевидці трагедії згадують про ту страшну ніч у Києві. "Отямившись, почула, як на вулиці розпачливо кричить мама Ольги - тітка Галя: "Олю, Віко, ви де?" Ми з чоловіком вийшли надвір. Біля поліклініки поліція вже накрила тіла. Хтось сказав, що жінку, схожу на Олю, відвезла "швидка", а от Вікуся... " - згадує сусідка загиблих.

Навколо — вирви від ударів ракет, тонни скла упереміш з людською кров’ю. Біля напівзруйнованої поліклініки на стільчику сидить сивочолий чоловік. Поруч, під тонким шаром фольги — тіло його 9-річної онуки Вікторії. За кілька метрів вкрита яскравою ковдрою, з-під якої видно скалічені руки із червоним манікюром, загибла 33-річна мама Віки, Ольга Івашко.  

Саме вони тієї страшної червневої ночі проти 1 червня під завивання сирен бігли до київської поліклініки, в укриття. Але воно було зачинене. 

Дивись відео Військова підтримка України з боку ЄС. "Затягує війну Володимир Путін, а не постачання зброї"

"З Ольгою ми товаришували десятки років, я хрестила Вікторію, — розповідає кума та подруга загиблої Анна Новик. — Це була дуже талановита дівчинка, кілька років вона займалася дзюдо, ще минулими вихідними виходила на татамі на змаганнях у столиці, здобувала свої перші перемоги, мріяла про великі досягнення. Тато дівчинки помер два роки тому, у серпні 2022 року не стало й батька Ольги. І вона весь час підтримувала маму, яка мешкає в тому ж будинку, але в іншому під’їзді. Після повномасштабного вторгнення Оля з дочкою та мамою були кілька місяців на Закарпатті, після чого повернулись. В укриття із собою вони завжди брали документи і ковдру Вікусі — ту, яскраву..." 

Свідки тої страшної ночі кажуть, що 9-річна Віка встигла добігти до сходів укриття. Мати Ольга її наздоганяла і... потрапила майже в епіцентр вибуху. Неподалік загинула і їхня сусідка Наталія. 

"Коли пролунав вибух, я з коридору побачила у вікні велику червону кулю біля поліклініки, — згадує сусідка загиблих Катерина Дідух. — Ноги затерпли, і я впала. Отямившись, почула, як на вулиці розпачливо кричить мама Ольги — тітка Галя: "Олю, Віко, ви де?" Ми з чоловіком вийшли надвір. Біля поліклініки поліція вже накрила тіла. Хтось сказав, що жінку, схожу на Олю, відвезла "швидка", а от Вікуся... 

Прибігли батьки покійного чоловіка Олі, які мешкають поряд. Дідусь Вікусі, дізнавшись про її загибель, перестав говорити. Він кілька годин сидів над онукою навпочіпки, доки йому не принесли стілець. А потім не хотів відходити від тіла, доки фахівці не забрали його". 

Поховали маму та доньку поруч на одному із кладовищ Києва. На місце, де вони загинули, люди досі несуть квіти та іграшки. 

Тим часом Голосіївський суд Києва відправив до слідчого ізолятора на два місяці охоронця поліклініки Віктора Мошкіна, який не встиг відчинити двері укриття. Керівника поліклініки, його заступника та посадовицю РДА відправили під цілодобовий домашній арешт.