Роберт Оппенгеймер — недооцінений геній, який змінив історію людства. Пацифіст, що прагнув миру, проте створив найпотужнішу бомбу у світі.
За крок до революційних відкриттів
Роберт Оппенгеймер з дитинства захоплювався наукою, філософією та мистецтвом. У свої 25 він став одним із найвидатніших американських вчених-фізиків. Його очікувала кар’єра професора в кращих університетах світу, але у Європі розпочалась Друга Світова війна.
Події в Перл-Гарборі та початок створення атомної зброї в Німеччині стали каталізатором термінової розробки атомної бомби у США. До справи долучили всіх видатних вчених Америки, зокрема, й Оппенгеймера.
Мангеттенський проєкт
Гарвардський викладач Джеймс Бі Конанд запропонував Роберту очолити групу з розрахунку задач зі швидкими нейтронами. Оппенгеймер був стурбований напруженою ситуацією в Європі, тому взявся за справу з ентузіазмом. Координатор швидкого розриву — саме таку посаду отримав Роберт.
Насамперед Оппенгеймер організував літню школю з теорії бомби у своєму кампусі. У його групу входили студенти та європейські вчені, зокрема, майбутній винахідник водневої бомби Едвард Теллер. Вони досліджували, що і в якому порядку треба зробити, аби отримати бомбу.
«Ніхто не сумнівався, що цей винахід приголомшить світ. Перед нами вимальовувалася картина великого вибуху. Наслідки будуть непередбачувані» — думки Оппенгеймера після досліджень.
Лос-Аламо: секретне місто вчених
Генерал Леслі Ґровс мав доручення створити секретну базу для розробки бомби. Після першої розмови з Оппенгеймером генерал зрозумів, що саме він має очолити головну лабораторію. Місцем розташування професор обрав піщане плато біля каньйону в Лос-Аламосі. Ізольоване, але доступне - саме таке місце було ідеальним для секретного завдання. «Фізика і країна пустель — дві мої пристрасті» — коментар Оппенгеймера щодо бази.
Від самого початку проєкту спецслужби слідкували за кожним кроком вчених. Відділам заборонялося спілкуватися між собою, кожна кімната без винятку прослуховувалась. Будь-який зв’язок із науковцями тоталітарного режиму розглядався, як спроба передачі інформації.
Звичайно, найбільша увага була прикута до голови лабораторії — Оппенгеймера. Найбільшою помилкою Роберта стало те, що він відвідав у лікарні свою колишню наречену. Вона була комуністкою - через це Опенгеймера намагалися звільнити з посади та закрити доступ до матеріалів. Проте генерал Ґровс розумів, що його звільнення стане фатальною помилкою. Тому Оппенгеймер продовжив розробку, але перебував під пильним наглядом.
Випробування "Трініті"
Роберт був керівником, проте ніколи не командував із головного офісу. Він був присутній на кожному важливому кроці - як у лабораторії, так і на семінарських конференціях. Перед вирішальною подією Роберт сказав: «Можливо, ми всіх переконаємо, що наступна війна знищить світ»
Колеги згадують, що до вибуху він сильно переймався та нервував. А після того, як усе сталось, Оппенгеймер став спокійним і усміхненим. Спалах від вибуху був помітний майже за 300 кілометрів. А це означало, що бомба спрацювала й багаторічна праця команди Оппенгеймера були недаремна.
За 20 років в одному з інтерв’ю Роберт сказав:
«Ми знали, що світ не буде таким, як раніше. Дехто сміявся, дехто плакав. Більшість мовчали.… Якщо сяйво тисяч сонців спалахнуло б у небі, це було б подібно до блиску Всемогутнього. Я став смертю. Руйнівником світів».
Життя вченого після бомбардування
Президент США Ґаррі Трумен: «Деякий час тому американський літак скинув бомбу на Хіросіму… Японці розпочали війну з повітря в Перл-Гарборі. Ми відплатили їм сповна»
Після перемоги у війні Опенгеймер звернувся до президента Трумена, щоб зупинити використання атомної зброї, проте отримав відмову. Роберт завжди був пацифістом, створення бомби він вважав науковим дослідженням, а не зброєю.
Слава Оппенгеймера після створення бомби була недовгою. Попри самовіддану працю, директор ФБР підозрював Роберта в зраді. Багато років професор намагався відновити справедливість у суді. Проте свідчення проти Оппенгеймера від його колеги Едварда Теллера, зруйнували його репутацію. Батько водневої бомби назвав Роберта неблагонадійним, і заявив, що варто закрити доступ до розробок. Тільки у 2009 році, з архівних матеріалів КҐБ, група дослідників підтвердила, що Роберт Оппенгеймер ніколи не був шпигуном.
Проте спільнота вчених його досягнення поважала та підтримувала. Опенгеймер разом із Ейнштейном та іншими видатними науковцями заснував Світову академію мистецтва та науки.
Наприкінці 50-років Оппенгеймер почав поступово отримувати визнання та прихильність влади США. Проте стан здоров’я вченого з кожним роком ставав усе гірше - через важку хворобу вчений впав у кому та згодом помер.
Роберт Оппенгеймер — батько атомної бомби:
Оптиміст думає, що це найкращий з наявних світів. Песиміст боїться, що це правда
