Польський кордон перетнуло близько 5,4 млн. громадян України, переважно жінки та діти. 69% біженців хочуть жити у великих містах – це ефект звички, тому що в Україні бракує робочих місць у малих населених пунктах. Тому цим людям нелегко пояснити, що в Польщі робочі місця часто можна знайти в маленьких містах або навіть у сільській місцевості. 80% вакансії в компаніях знаходяться за межами великих міст, пише biznes.interia.pl.
"Підприємці вже переконалися, що працівник з України сьогодні відрізняється від довоєнного. Він часто не знає мови, тому що не збирався залишати країну, не хоче працювати більше, бо має дітей і хоче повернутися додому якнайшвидше. Польські роботодавці намагаються адаптувати "чоловічу" роботу для жінок, наприклад, зростає кількість українок з водійським посвідченням", — каже Анна Рогінська.
Щоб заповнити "чоловічі" вакансії агенції з працевлаштування шукають працівників в країнах Азії — Азербайджані та Казахстані.
Польською мовою не володіють 45% біженців, які приїхали до нас. Роботодавці мали стати більш гнучкими і в цьому питанні, але вихід з’явився спонтанно – якщо на підприємстві працює більше українців, то серед них зазвичай є хтось, хто розмовляє польською та перекладає іншим. Тож буває, що догляд координатора з агентства тимчасової зайнятості, який також відповідає за цю сферу, не потрібен.
"За підрахунками Варшавського інституту підприємництва, перед війною іноземці платили 0,5 мільярда злотих внесків до ZUS. Робили це переважно українці. Ми витрачали значні кошти на допомогу біженцям, з іншого боку, ті, хто залишаються з нами, збільшують попит на товари та послуги, компанії на цьому заробляють, зростають надходження від ПДВ. Ймовірно, сьогодні вартість підтримки перевищує переваги, але останні, безсумнівно, ставатимуть все більш значними", — каже експертка.
Читайте найважливіші новини для українців про життя у Польщі у нашому телеграм-каналі та на сторінці у фейсбук.