Підготовча школа діятиме у 12 містах Польщі. Навчання - безкоштовне. Крім того, діти зможуть отримати тут харчування та необхідні матеріали.
Де та як працюватиме школа майбутнього першокласника?
За інформацією школи майбутнього першокласника, вона діятиме у Варшаві, Кракові, Вроцлаві, Гданську, Катовіце, Жешуві, Познані, Бидгощі, Любліні, Лодзі, Щецині, Білостоці.
До занять запрошують дітей віком 5-6 років. Тут протягом року вони будуть готуватися до школи – вчитимуться писати, читати, рахувати, розвивати мовлення, а також логіку і пам'ять, абстрактне мислення, ритміку. Дошкільнята вивчатимуть польську мову для адаптації в середовищі, а також пройдуть соціалізацію і психологічну підготовку.
Заняття проходитимуть тричі на тиждень, у вечірній час. Школа працюватиме у форматі постійних груп, які матимуть щонайбільше по 22 дитини. Вона не передбачає вільного відвідування.
Реєстрація доступна до 21.10 за посиланням: https://forms.gle/oQi4Vj7GdjPpNukdA
Школу майбутнього першокласника фінансує фонд "Незламна Україна".
Психологи звертають увагу на ігри українських дітей - війна і барикади
Там, де є українські діти, всюди ігри про війну, кажуть прихологи та волонтери у Польщі. Вони "вбивають" один одного, майструють "гвинтівки", ставлять блокпости.
Психологи кажуть, що ігри у війну це нормально. Таким чином діти проявляють емоції і намагаються подолати свій страх.
Волонтерка у притулку для біженців Катажина Муньо розповідає TOK FM, що бачила дітей, які виготовляли гвинтівки. А Іванна Кілюшик з Українського дому у Варшаві зізнається, що мала нагоду спостерігати за дітьми під час гри, пов’язаної з подіями в Україні.
"Я помітила, що вони грають у війну. Хтось в когось стріляв, хтось падав. На жаль, це відображення того, що відбувається в Україні. Бо ці події стосуються кожного. Діти мали дуже швидко подорослішати. У них забрали нормальне дитинство", – каже пані Іванна.
Граючись між собою українські діти будують барикади, ставлять патрульні пости.
"Це нормально. Діти часто реагують на свої емоції через гру. Вони намагаються знайти спосіб подолати власний страх", - каже психолог доктор Ольга Ткачук, яка приїхала до Любліна з двома синами. Вони теж постійно граються у війну.
"Гра сама по собі не є проявом агресії. Дитина намагається почуватися в безпеці в цій невизначеній реальності", – продовжує жінка.
Вона додає, що дитині не можна забороняти грати в таку гру чи кричати на неї. Якщо, звісно, вона не кривдить іншого. Але при цьому слід з нею розмовляти про війну і пояснювати складні моменти.
