Скільки саме машин отримала Україна, також невідомо, але у 2021 році Польща мала на озброєнні 64 одиниці, повідомив Мілітарний.
ЗРК "Оса": чи могла їх отримати Україна
"Оса" – радянський зенітний ракетний комплекс, розроблений у 60-х роках минулого століття. Ці ЗРК Польща отримала на початку 80-х років від СРСР. "Наразі не можна сказати, які саме комплекси отримала Україна: оригінальну версію "Оса-АК" чи модернізовані польською промисловістю ЗРК "Оsа-Р", – повідомив портал.
"Цей зенітно-ракетний комплекс, завдяки його бойовим властивостям, багато країн, у тому числі Польща, досі використовують в армії. Йдеться, насамперед, про дальність ураження цілей, мобільність, повну автономність комплекту та ефективність, які відповідають вимогам до такої техніки", – зазначило польське видання tech.wp.pl.
11 жовтня Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний написав у своєму офіційному Telegram-акаунті про те, що неназвані польські ЗРК вже працюють в Україні.
"Саме Польща надала комплекси, із яких радянськими ракетами українці збивають іранські дрони, запущені росіянами. Це реалії сьогоднішньої війни. Дякую братам-полякам!", – написав Залужний. Під опис підходять польські зенітні комплекси С-125 Newa SC та "Оса", проте лише останній здатен ефективно боротись проти малопомітних низьколітаючих цілей типу іранських дронів-камікадзе.
"Оса": чим особливий цей комплекс
9К33М2 Оса-АК (код НАТО SA-8 Gecko) – це система, побудована на тривісному транспортному шасі, оснащена ракетною установкою, системою керування вогнем і РЛС виявлення та супроводу цілей. Оса-АК важить майже 18 тонн і має понад 9 метрів в довжину, 2,75 метра в ширину і 4,20 метра у висоту (зі складеним радаром).
Пускова установка містить шість радіокерованих ракет 9K33 з дальністю – в модернізованому варіанті – до 15 кілометрів. Система дозволяє знищувати цілі на висоті до 9 кілометрів, система виявляє цілі на відстані близько 30 кілометрів і супроводжує їх на відстані до 20 кілометрів.
Польська модернізація, тобто Osa-AKM-P1 Żądło (SA-8P Sting), почалася в 2001 році. У 2003 році був створений перший прототип, а в наступні роки почалися роботи з модернізації. Ця версія використовувала вдосконалену пускову установку 9А33БМ3-П1. Зміни торкнулися і радіолокаційного обладнання.
Суттєвою модернізацією стало встановлення системи пасивного виявлення та ідентифікації SIC 12/TA з тепловізором та лазерним далекоміром, що значно покращило можливості виявлення та супроводу цілей.
