Розташований хостел по вулиці Варшавській 39/41 у Познані. Про нелюдські умови життя в приміщенні розповіла poznan.wyborcza.pl одна з українок, яка там мешкає. Вона надіслала редакції листа, де описала умови життя.
Українка, яка мешкає в хостелі, живе разом із дітьми. Її чоловік воює в Україні проти Росії. Жінка ходить на підробітки, але цих грошей не вистачає на оренду окремого житла, відтак вона змушена мешкати у соціальному.
"Їжі на всіх не вистачає. Я працюю, тому намагаюся не брати їжу, щоб вистачило іншим... Кухні є разом з туалетами. В електроблоках плавляться дроти. Діти брудні, бо гаряча вода є лише два рази на тиждень – кажуть, що котел зламався, а газ дорогий. І що це ми винні, бо йде війна. Дах дірявий і тече", – написала жінка.
Українка розповіла, що гріє воду в чайнику і пере руками, бо є тільки три пральні машини на майже півтисячі людей і немає можливості випрати білизну, бо розклад розписаний на три місяці вперед. Також діти не мають умов для навчання – пишуть просто на підлозі, пише inpoland.net.pl.
У гуртожитку проживають переважно жінки та діти. Діти шкільного віку ходять до сусідньої школи. Директор школи знає, що українські біженці в хостелі не мають умов для навчання. Вона могла б повідомити про це відповідні служби, однак саме цього бояться українські матері. Вони знають, що якщо не забезпечити гідні умови, в них можуть забрати дітей.
У будівлі проживає близько 450 осіб. За кожного власник отримує від держави 70 злотих на день. На ці кошти він повинен забезпечити проживання та харчування, в тому числі, не менше одного прийому гарячої їжі на день. При такій кількості орендарів на рахунок власника надходить близько 950 тисяч злотих на місяць.
Санепід наклав на власника будівлі два штрафи у розмірі 500 та 1000 злотих. Він також сповістив повітового інспектора будівельного нагляду міста Познань та міське управління Державної пожежної служби про численні санітарно-технічні та гігієнічні порушення.
Проте, ситуація не змінилась, а власник хостела поки ніяк не коментує скандал у Познані. Йому на руку, що жителі гуртожитку бояться вголос говорити про свої проблеми з проживанням, адже бояться, що він легко може виселити їх за будь-які нарікання.