Африка стала ще однією територією боротьби за вплив між Росією і Заходом, а також Китаєм. Саме на цьому континенті стикаються інтереси великих держав. Москва намагається переконати африканських лідерів у власному сприйнятті світу та заручитися підтримкою своїх дій, в тому числі в Україні.
Повстання "групи Вагнера" поставило під сумнів вплив Кремля на країни Африки
Москві потрібні голоси на міжнародному форумі, а африканські лідери мають цю "математичну силу", яку Путін хотів би використовувати у власній політиці, підкреслює в інтерв'ю money.pl д-р Блажей Поплавський з Польського африканського товариства.
Варто нагадати, що половина африканських країн скептично ставиться до введених проти Москви санкцій. Такі ключові країни, як Сенегал і Південна Африка утрималися під час голосування за резолюцію ООН, яка засуджує російську агресію проти України. Аналогічно Алжир, Ангола та Ефіопія.
Це, безперечно, був успіх Путіна. Однак останні події похитнули імідж Росії. Повстання "групи Вагнера" поставило під сумнів вплив Кремля в країнах, де російські найманці закріпилися за Москвою. Ареною їх діяльності є Лівія, Малі, Судан, Центральноафриканська Республіка, Алжир, Уганда, Південний Судан, Ангола, Єгипет і Руанда.
Також послаблюють імідж російського лідера побоювання щодо затримання Володимира Путіна в Йоганнесбурзі, які не дозволяють йому бути присутнім на саміті БРІКС (Бразилія, Росія, Індія, Китай і Південний Африка), запланованому на 22-24 серпня.
Нарешті, третім ляпасом для Путіна стала відсутність 38 з 54 лідерів африканських країн на саміті "Росія-Африка", що відбувся 27 і 28 липня в Санкт-Петербурзі.
Лише 16 країн були представлені главами держав. Ще 10 країн призначили своїх прем'єр-міністрів. Майже половина учасників саміту надіслала делегації нижчого рівня. П'ять африканських країн взагалі відмовилися від участі в саміті.
Росія має намір виправити помилку. Та чи вдасться?
Чи означає це, що Москва втрачає Африку? Незважаючи на "бойкот" саміту, Росія намагалася зберегти обличчя. В офіційних заявах Кремля підкреслювалася важливість діалогу і підтримки Африки для Москви. За кілька днів до події було видано комюніке, в якому підкреслювалося, що Росія буде прагнути знову відкрити свої дипломатичні представництва практично в кожній країні континенту. Також зазначалося, що було помилкою закривати посольства і консульства.
Росія готова приєднатися до дорогих проектів газопроводів, що з'єднують місцеві країни, а також дозволяють транспортувати газ до Південної Європи. Однак, як зазначає Якуб Рибацький з Польського економічного інституту, економічний вплив Росії в Африці парадоксально незначний.
Путін намагався виставити себе за благодійника, надавши безкоштовне зерно країнам Африки. Одна на саміті президент ПАР Сиріл Рамафоса закликав Володимира Путіна відновити роботу зернової угоди та не блокувати українські порти у Чорному морі. Він висловив вдячність за пропозицію Росії щодо безкоштовного постачання зерна шести країн Африки. Однак він наголосив, що для цих країн важливіша участь у зерновій угоді, аніж отримання "благодійної допомоги".
Оскільки нинішні економічні можливості Росії обмежені, Москва бореться за вплив дипломатичними кроками.
"Росія озброює африканські режими і відправляє найманців з групи Вагнера в нестабільні регіони. Такі країни, як Уганда і Алжир, імпортують понад 70% своєї військової техніки з Росії. Прогнозувати зміни на цьому фронті буде карколомно," - підкреслює Якуб Рибацький.
