"Мій син почув від хлопців, що було би добре, якби його тато — він на війні — загинув. Були й інші дуже неприємні слова, які я навіть не хочу цитувати", — каже пані Олена з Києва. За словами співрозмовників, українці в Польщі дедалі частіше стикаються з мовою ворожнечі.
Українці у Польщі зізнаються, що іноді слова поляків їх дуже ранять
"Трапляється, коли я розмовляю з кимось українською, наприклад на зупинці, чую коментар: "Це Польща, і тут люди говорять польською", — розповідає Ірина, яка зараз живе у Любліні. Жінка каже, що переїхала сюди з дітьми, ходила на курси, втім все одно робить помилки. "Інколи мені не вистачає польських слів, у мене східний акцент. Ви чуєте, що я не полька. Деяким людям це не подобається. Я цього не розумію. Це не мій вибір приїхати сюди зараз. Я не приїхала у відпустку, а втекла з війни", — каже українка. Вона зізнається, що слова поляків іноді ранять. Про це пише tokfm.pl.
Неприємні коментарі звучать і в школах Любліна, де навчається понад дві тисячі учнів з України. "Кілька хлопців неодноразово казали мені, що вони за Росію, щоб я повертався в Україну і воював. Сміялися, що Росія переможе", — розповідає учень початкової школи Микола.
Пані Олена з Києва каже, що її син теж пережив булінг. "Перед канікулами він був у сьомому класі. Почув від хлопців, що було б добре, якби його тато, який на війні, помер. Були й інші дуже неприємні слова, які я навіть не хочу цитувати", — каже вона і додає, що син не хоче з вересня йти до польської школи, бо боїться, що з ним знову це трапиться.
У Польщі кажуть, що проблема з українцями почалася зі словесного насильства
Докторка Маргарет Ойя-Новак з Інституту соціальної комунікації та медіа-наук Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні каже, що слова мають велику силу. "У мові публічної дискусії чи політичної кампанії функція мови є переконливою, вона має формувати соціальні установки, вона має створювати певне бачення світу", — каже вона.
За її словами, нині ключову роль відіграють соціальні мережі, в яких є дискримінаційні дописи, які виключають ту чи іншу групу. "Іноді тисячі або навіть мільйони людей діляться однією публікацією. І вона розповзається, як сніжний ком", — каже вона. Жінка додає, що слова дуже близькі до дій і, наприклад, до фізичної розправи.
"Це вже можна побачити в школах. Коли я працюю з вчителями і розмовляю з ними про насильство та його наслідки, я завжди чую, що проблема почалася зі словесного насильства. З’являються словосполучення "ті злі біженці", "ті українці". Потім це переростає у фізичну агресію, дискримінацію, відчуження. І дуже часто дитина, яка зазнає насильства над частиною своєї особистості, тікає з такої школи чи класу. Це форма елімінації. Крім того, у підлітків все частіше з’являються суїцидальні думки, депресії, кризи психічного здоров’я, також на цьому тлі", — розповідає експертка в інтерв’ю ТОК FM.
Вона додає, що дискримінація та мова ворожнечі виникають щодо українців, але підґрунтям може бути також інвалідність, гендерна ідентичність та сексуальна орієнтація чи релігія. "І тут знову дозвіл влади, ненависницькі заяви політиків. Мова стає все більш брутальною і радикальною. Політики використовують це цілком свідомо і цілеспрямовано", — каже вона.
