Польські активісти кажуть, що дітей з України часто називають "бандерівцями". Їм говорять повертатися в Україну або спілкуватися польською, бо "це Польща". Крім того, їх б'ють або штовхають.
Активісти з Польщі переконують, що це не окремі випадки
Заступниця директора Департаменту міжнародного співробітництва Міністерства освіти і науки Магда Вітан переконує, що відомство вживає заходів для добробуту дітей. "Ця відповідь, на жаль, не дуже задовільна", — каже Анна Домбровська з Асоціації Homo Faber, яка підтримує біженців у Любліні. Про це повідомляє tokfm.pl.
За її словами, у польських школах є величезна проблема. Йдеться про насильство з боку однолітків, особливо вмотивоване проблемами ідентичності. "Не допомагає також виборча кампанія і те, що відбувається в Польщі. Це означає, що настрій навколо біженців з України кардинально змінився після початку війни, також і у школах", — каже вона.
Проте польське Міністерство освіти і науки не помічає проблеми. Так, просвітницька інспекторка Любліна Тереза Місюк додала, що отримала лише одну скаргу щодо насильства з боку однолітків за національною ознакою.
Активістка Домбровська: насилля у польських школах з'явилося давно
За її словами, у країні досі не говорять про булінг на відповідному рівні. "Насильство в польських школах з’явилося давно. І наявність такої кількості студентів з іншою від польської ідентичності лише піднімає цю тему, — каже Домбровська та закликає реагувати негайно.
Додамо, батьки деяких школярів з України кажуть, що діти не хочуть початку вересня, бо бояться, що все знову повториться. "Мій син почув від хлопців, що було би добре, якби його тато — він на війні — загинув. Були й інші дуже неприємні слова, які я навіть не хочу цитувати", — каже пані Олена з Києва. За словами співрозмовників, українці в Польщі дедалі частіше стикаються з мовою ворожнечі.
"Трапляється, коли я розмовляю з кимось українською, наприклад на зупинці, чую коментар: "Це Польща, і тут люди говорять польською", — розповідає Ірина, яка зараз живе у Любліні. Жінка каже, що переїхала сюди з дітьми, ходила на курси, втім все одно робить помилки. "Інколи мені не вистачає польських слів, у мене східний акцент. Ви чуєте, що я не полька. Деяким людям це не подобається. Я цього не розумію. Це не мій вибір приїхати сюди зараз. Я не приїхала у відпустку, а втекла з війни", — каже українка. Вона зізнається, що слова поляків іноді ранять. Про це пише tokfm.pl.
Неприємні коментарі звучать і в школах Любліна, де навчається понад дві тисячі учнів з України. "Кілька хлопців неодноразово казали мені, що вони за Росію, щоб я повертався в Україну і воював. Сміялися, що Росія переможе", — розповідає учень початкової школи Микола.
Пані Олена з Києва каже, що її син теж пережив булінг. "Перед канікулами він був у сьомому класі. Почув від хлопців, що було б добре, якби його тато, який на війні, помер. Були й інші дуже неприємні слова, які я навіть не хочу цитувати", — каже вона і додає, що син не хоче з вересня йти до польської школи, бо боїться, що з ним знову це трапиться.
