Журналісти оприлюднюють все нові деталі у справі польського екссудді Воєводського адміністраційного суду Томаша Шмидта. Він, як повідомлялось раніше, виїхав з Польщі до Білорусі й попросив там про притулок.
Польська прокуратура вже відкрила провадження у справі екссудді щодо злочинів, передбачених статтею Кримінального кодексу про роботу на іноземну розвідку. Агентство внутрішньої безпеки розпочало перевірку секретної інформації, до якої Шмидт мав доступ.
Однак, як виявилось, суддя-втікач не лише був замішаний у "хейтерській афері", яка мала на меті дискредитувати суддів, які захищали верховенство права, і політиків тодішньої опозиції. П'ять років тому Шмидт безпідставно подав донос на журналістку "Gazeta Wyborcza" Еву Іванову до Центрального антикорупційного бюро (CBA). Видання тоді активно описувало перебіг "афери", зокрема, Іванова була однією з авторок текстів про вищезгаданого суддю.
Перебіг справи описує видання "Gazeta Wyborcza", у якому журналістка працює й до сьогодні. Про свій донос Томаш Шмидт тоді розповів праворадикальному порталу "Wpolityce". У статті автор писав, що суддя нібито підозрює журналістку в отриманні засекреченої інформації від суддів. Ба більше, так звані інформатори "могли отримувати вигоду і не обов'язково фінансову" від надання Івановій таємних документів.
Як виникає з матеріалу "Wpolityce", все зводилось до того, що Шмидт звинувачує журналістку у співпраці з суддями у розголошенні "хейтерської афери". Правда спочатку Іванова нібито намагалась "завербувати" самого суддю-втікача.
"Іванова намагалася залучити суддю в якості інформатора, але він не прийняв пропозицію про зустріч, а потім переписувався з журналісткою у жартівливій формі. Іванова була обурена формою листування і повідомила про це голову Вищого адміністративного суду", - так пояснювалось рішення Шмидта подати донос.
Однак "Gazeta Wyborcza" спростовує цю інформацію. "Журналістка не пропонувала зустрічей, ставила лише питання щодо скандалу, не надсилала повідомлення голові ВАС, а листування судді з журналісткою не мало гумористичного характеру", - пишуть колеги Іванової.
Справу було передано до Окружної прокуратури в Любліні. Однак через рік, районна прокуратура в Замості відмовилася розпочинати розслідування. Вона встановила відсутність складу злочину перевищення повноважень або розголошення службової таємниці інформаторами.
В обґрунтуванні рішення прокуратури йдеться, що підозру суддя Шмидт склав на основі розмов із журналісткою. Однак під час своїх свідчень він не зміг назвати конкретних інформаторів, та належним чином підтвердити свої звинувачення. Водночас неправдиве повідомлення про підозру у вчиненні злочину є злочином, за яке передбачено покарання до двох років позбавлення волі.
Слідчий, який займався цією справою, проаналізував розмови Іванової з суддею. У прокуратурі підкреслили, що у діях співрозмовників журналістки не було перевищення повноважень. Окрім цього, інформатори є під охороною "журналістської таємниці", тому їхні дані знаходяться під захистом.
Ще однією причиною, чому Шмидт написав заяву на Іванову, може бути інша справа. У вересні 2019 року заступник головного редактора "Wyborcza" подав листа до Вищого адміністративного суду, в якому звернув увагу на зміст листування судді з журналісткою. Керівництво редакції повідомило, що "суддя намагався втягнути журналістку у вкрай незрозумілі та небажані стосунки, що порушує принципи професійної етики суддів".
Після того, як Шмидт виїхав до Білорусі, Вищий адміністративний суд оприлюднив рішення, які показали, що суддю притягнули до дисциплінарної відповідальності за цю поведінку. Йшлося, серед іншого, про за надсилання "відео, в тому числі з явним еротичним підтекстом".