У Польщі триває 21-й фестиваль фільмів Millennium Docs Against Gravity (MDAG). Він є найбільшим в країні й проходить у семи містах: Варшава, Вроцлав, Ґдиня, Познань, Катовіце, Лодзь і Бидгощ. З 21 травня до 3 червня подивитись фільми, представлені на фестивалі, можна буде онлайн. Однією зі стрічок, які можна подивитись на великому екрані є "Порцелянова війна".
"Україна, як порцеляна, її легко розбити, але її неможливо зруйнувати", — каже один із героїв фільму. Під час повномасштабного російського вторгнення в Україну двоє художників: Андрій Стефанов і Слава Леонтьєв, а також художниця Аня Стасенко шукають натхнення і красу в діях на захист своєї країни та культури. Вони показують, що хоч і здається, що людей легко налякати, важче позбавити їх бажання жити.
Це спільна робота американця Брендана Белломо й художника та колишнього солдата українського "спецназу" Слави Леонтьєва. Фільм отримав Гран-прі в американському конкурсі документального кіно на Санденсі.
"Це не фільм про війну - це фільм про надію"
Після прем'єрного показу глядачі мали можливість особисто познайомитись з частиною авторів та героїв фільму. У польській столиці мала нагоду вперше за довгий час побачитись сім'я оператора стрічки - Андрія Стефанова. Його дві доньки та дружина після початку повномасштабного вторгнення виїхала за кордон, про що теж розповідається у фільмі.
"У мене давно не було можливості піти в кіно з чоловіком, і я була тут, щоб подивитися фільм, який розповідає нашу історію, показує наших друзів і нашу країну, і це фільм про нас", - зазначила Анджела Стефанова. За її словами, українки у певну мить постали перед важким вибором, коли серед людей, яких ти любиш, потрібно робити вибір.
Я не бажаю жодній жінці, щоб вона пережила щось подібне, і щоб їй довелося робити вибір між безпекою своїх дітей і тим, чи бути поруч з чоловіком, бути з батьками й бути у своїй країні
Сім'я Стефанових двічі мусила покидати дім. Вперше - у 2014 році, коли їхній рідний Крим окупували росіяни. У 2022 році пан Андрій вирішив, що його найрідніші люди повинні бути в безпеці, а він Харкова не покине. Зараз оператор стрічки навчає військових, а "Порцелянова війна" став його першим фільмом, який він зняв. Нове захоплення відеографією з'явилось на початку війни, коли займатись улюбленою справою - малюванням, не було ні натхнення, ні сил.
"Мистецтво допомогло мені врятуватися. Я малював усе своє життя, але коли почалася війна, я більше не міг цим займатись. Я відчував, що мені нема чого сказати, що я порожній всередині. Однак, пізніше я сказав собі, що я маю робити щось інше і працювати на благо країни", - розповів герой стрічки.
Кадри у "Порцеляновій війні" показують як і естетику навколишнього середовища, незвичайні вироби ручної роботи та реалії війни, як от бої у Бахмуті. Однак, за словами оператора, цю стрічку не варто сприймати через призму "бруду та страху війни".
"Це фільм про красу, це фільм про надію, і це фільм, який показує, як красиво людська душа може розквітнути завдяки мистецтву і як ця людська душа розкривається в найважчі моменти нашого життя", - зазначив він.
У фільмі, фігурки створені героями, "оживають" і розповідають певні історії. За клопітку роботу взялась польська компанія BluBlu. Для створення цієї анімації потрібно було створити сім тисяч малюнків, намальованих від руки, щоб потім мати можливість працювати з ними в цифровій формі.
