Пані Ольга згадує про перші звуки ракет, про те, як одна з них влучила у сусідній будинок на житломасиві Позняки. А ще, як її батько о 8 ранку сказав, що вирушає у військкомат - треба боронити країну. Зараз він на передовій.
Коли ви ухвалили рішення переїхати в Польщу?
Після повномасштабного вторгнення в Україні я ще певний час залишалася у Києві. Так, як одна з перших ракет, випущених на столицю, влучила у будинок, що був розташований майже поруч з нашим, ми з мамою вирішили переїхати до подруги у приватний сектор. Чомусь ми тоді вважали, що там безпечніше.
Щодо самого переїзду у Польщу, можу сказати, що компанія, у якій я працювала і працюю, мене викликала. Вони буквально наполягали на тому, щоб я приїхала у Варшаву. Там я мала допомогла підтримати інших людей, яких наша фірма евакуювала, я займалася розселенням українців. До речі, директор нашої компанії також на "нулі".Тому нам довелося ще й розбиратися з управлінням компанією разом з фінансовим директором.
Olya Turbina facebook Olya Turbina
Тобто, вас можна назвати волонтеркою?
Можна назвати. Чомусь згадала, як під Варшавою ми орендували колишню піцерію. Вона стала хабом для українців, які рятувалися від війни. Тепер же я займаюся допомогою нашим ЗСУ. У мене батько на "нулі". Моє серце з хлопцями.
Ви як ніхто знаєте про проблеми українських військових. Чого зараз не вистачає на фронті?
У людях є потреба! Нам не вистачає військових. За танки, звичайно, не скажу, але слава Богу, що руками волонтерів у наших хлопців є тепловізори. Знаю точно, що військовим завжди потрібні дрони та РЕБи). Тому не пропускайте зборів. Донатьте. Скажу й про приємне - солдатів добре і смачно годують.
Повернемося все ж таки до вашого виїзду з України. Важко було?
Тоді це було дійсно важко. Постійні затори на дорогах. Постійна зміна локацій, блокпости, перевірки. На дорогу я витратила 5 діб, але таки змогла вихати та вивезти маму і навіть кицьку. Батько в той час вже був на фронті.
А як вас зустріла Польща? Які тоді були враження?
Насправді я не вважаю себе переселенкою. Я їхала більшою мірою працювати й усвідомлювала, яка важлива місія не мене покладена. Їхала до людей, з якими я співпрацювала. Майже рік я прожила у своєї керівниці, яка мене люб'язно прийняла у себе вдома. Але зрозуміла, що своє - таки краще, тому я вийняла власне житло. Тепер живу там.
facebook Olya Turbina Olya Turbina
А у Варшаві ви часто чуєте українську мову?
Для мене це дуже болюча тема. Я чую, що дуже багато людей у Варшаві (українців) спілкуються мовою окупанта й агресора - російською. До того ж Варшава - ще й великий прихисток для білорусів. Та й самі українці зараз, на жаль, їдуть в інші країни.
А що у вас з польською мовою?
А це питання цікаве. Одного дня я вирішила її вивчити. Не можна жити в країні і не знати її мови. Мені стало соромно. Тому я й знайшла онлайн курси, записалася і почала вчити. І знаєте, я почала у березні, а у вересні я офіційно закінчила навчання. Тепер я вільно розмовляю польською. До речі, вона дуже схожа з українською. Тому раджу вчити польську мову - отримаєте багато позитивних емоцій.
Раніше ви сказали, що більшість людей їдуть з Польщі. Чому?
Колись я сама собі поставила це питання і прийшла до висновку, що через страх. Люди бояться, що війна може прийти у Польщу. Тим більше, що російські ракети вже залітали на територію цієї країни. Та й Влада Польщі постійно заявляє про те, що посилює безпеку держави.
Ще українці їдуть з Польщі через те, що не змогли прилаштуватися до певних звичаїв країни. А ще, як на мене, тут мало сонячних днів. Загалом Польща прекрасна, але українці, які виїхали, сумують за пляжами Херсонщини, Одеси, Криму. Так, вони дійсно сумують... І я сумую....
А ви плануєте повертатися?
Однозначно. Я люблю Україну. Це моя батьківщина, а її не обирають!
