Польський письменник та публіцист Щепан Твардох від початку російського повномасштабного вторгнення підтримує Україну, збираючи кошти на озброєння. Остання збірка була скерована на дрони, які є однією з пріоритетних потреб для військових. Нещодавно автор відвідав українських військових на позиціях у Донецькій області, а у розмові з "Gazeta Wyborcza" поділився своїми думками щодо війни.
"На початку війни спрацювали вразливі струни родинної пам'яті"
На початку повномасштабного вторгнення, Твардох допомагав українцям та армії з Польщі. Їздив на кордон, шукав прихисток для біженців, а також купляв тактичне спорядження для солдатів. Як розповідає письменник, його основним бажанням було поїхати в Україну та стати поміччю на місці, однак, проблемою стала відсутність закордонного паспорта. Громадяни Польщі можуть потрапити в нашу країну лише за його наявності, а виробити терміновий документ, за словами публіциста, не можна.
Після отримання закордонного паспорта, він вирішив почати доставляти на фронт автівки. "Мій друг Лейб Фогельман дав мені гроші на першу машину. Він сказав, що заплатить за неї, і я повинен їхати, і писати", - розповів Твардох. Після цього він відкрив власний збір, і так почалось його активне волонтерство.
Як згадує, причиною такого бажання допомагати українській армії виникало з емоцій, зокрема, родинних спогадів.
Спрацювали якісь струни родинної пам'яті, дуже чутливі й міцні. Особливо після Бучі та Ірпеня. Після перших звісток про фільтраційні табори та зґвалтування. До мене ніби поверталися дідусеві розповіді про різанину в Пшишовіце 27 січня 1945 року, про вбивства та зґвалтування, про мою прабабусю, яку тоді зґвалтували
Нагадаємо, у січні 1945 року, військові Червоної Армії вбили щонайменше 69 осіб у місцевості Пшишовіце на півдні Польщі. Окрім цього, червоноармійці проводили масові зґвалтування та спалили цілі вулиці.
"У мене склалося враження, що всі команди ґрунтуються на очах дронів"
Щепан Твардох зараз займається забезпеченням українських підрозділів дронами. На питання журналіста Пьотра Андрющенка чому саме військова допомога є його пріоритетом, а не гуманітарна, письменник відповів, що, на його думку, підтримка військових є найважливішою.
"Найбільшу ціну платять українські воїни. Війна закінчиться, і вони продовжуватимуть платити ціну. Ті, хто виживуть, звичайно. Тому я вирішив, що найголовніше – допомогти військовим. Без армії не буде України", - стверджує публіцист.
А щодо дронів, то Твардох каже, що вони не такі проблемні як автівки, і витрачати на них зараз кошти - найбільш раціональне рішення. Таку думку він формував після того, як на власні очі торік бачив роботу БпЛА.
"Я тихо сидів у кріслі й дивився, як працює штаб батальйону. Що таке практика повітряної розвідки та командування. І у мене склалося враження, що вся команда базується на очах дронів. 100 відсотків оперативної обізнаності та обізнаності на полі бою базується на тих чи інших безпілотниках. Це також змусило мене усвідомити їх важливість", - згадує співрозмовник "Gazeta Wyborcza".
"У Польщі змінились настрої не щодо війни, а щодо українців"
Після двох років від початку російського повномасштабного вторгнення, письменник був готовий до того, що люди почнуть менше донатити на його збори. Однак, за його словами, поляки й надалі вплачують кошти. Нещодавно автор зібрав 600 тисяч злотих, що вказує на те, що настрої щодо самої війни не змінилися.
"Я думаю, що це може бути пов’язано з тим, що це не анонімний збір для загальної допомоги, а я збираю для конкретних речей і, в певному сенсі, я гарантую своїм добрим ім’ям, що ці речі будуть особисто передані солдатам мене", - вважає Твардох.
Але настрої щодо українців, які залишаються в Польщі, мабуть, трохи змінилися, - розповідає публіцист. "Багато хто говорить про "Варшавський батальйон", що вони сидять у дорогих автомобілях. Цього завжди було багато, а тепер ще більше", - додає.
Також у Твардоха склалось враження, що фермерські протести щодо зерна отримали досить широку громадську підтримку в Польщі. "І, напевно, тому "PiS" перед виборами намагався якось розіграти цю карту, певною мірою антиукраїнську, що, на мій погляд, нерозумно і навіть ганебно. Але це, мабуть, те, що вони дізналися з фокус-груп і досліджень. Вони вирішили, що варто використати це соціальне невдоволення. І, мабуть, тому нова влада не стала кардинально змінювати цю політику. З одного боку, йдеться про однозначну військову підтримку, а з іншого – про наполегливий захист наших польських економічних інтересів", - резюмує письменник.
