8 березня три танкові екіпажі 14-ї окремої механізованої бригади брали участь у бою за визволення від російських окупантів селища Макарів на Київщині. Українські танкісти знищили шість одиниць ворожої техніки та значну кількість живої сили ворога. Під час контрнаступу українські війська таки визволили від окупантів смт Макарів. Однак ворожа протитанкова керована ракета влучила в український танк Т-64БВ: здетонував боєкомплект та зірвало башту. Екіпаж у складі командира старшого сержанта Сергій Васіча, солдата Олега Свинчука та старшого солдата Віталія Пархомука загинув. Усіх трьох бійців удостоєно звання "Герой України". Посмертно.
У цьому тексті ми розповідаємо історію Олега Свинчука, який працював у Польщі, та вирішив повернутися додому, аби вступити до лав Збройних Сил України.
"Як почула виступ Президента, котрий оголосив, що нашого Олежика представили до "Золотої Зірки", не могла стримати сліз. Болить аж до неба! — крізь сльози каже "Експресу" класна керівничка воїна Марія Козей. — Та ми всі так пишаємося ним!"
Олег мешкав у селі Бережка на Волині. Вчителька каже, що хлопець виріс у багатодітній родині — у нього є ще дві сестри та двоє братів. Батьки все життя працювали в колгоспі.
"Олег був найспокійнішим учнем у класі. Його батьків жодного разу не викликали до школи через погану поведінку сина. Витримці та врівноваженості Олега міг би позаздрити навіть дорослий", — каже Марія Козей.
Строкову службу юнак пройшов у 2014 — 2015 роках. Опісля працював за кордоном, у Польщі. А потім раптово повернувся й заявив, що хоче стати військовим. Односельці не знають, що саме було поштовхом для такого рішення. Але припускають, що хлопця дуже боліла війна, яку розпочала росія на Донбасі.
25 березня минулого року Олег Свинчук підписав контракт зі Збройними силами України та пішов служити в 14-ту окрему механізовану бригаду, що у Володимирі (тоді — Володимир-Волинський). Здобув спеціальність танкіста. У зону ООС так і не встиг потрапити...
"Два місяці тому приїжджав до родини в гості, — згадує Марія Козей. — Ми ще зустрілися випадково в маршрутці. Олег був щасливий, служба йому подобалася... Він ділився своїми світлинами у військовій формі в соцмережі — вона так йому пасувала!"
За словами вчительки, про загибель свого 28-річного учня вона дізналася від сина, теж військовослужбовця.
"Спершу я не повірила. Чомусь подумала, що то якась помилка. Може, нашого Олежика взяли в полон і він скоро повернеться додому? Але син пояснив: "Якщо здетонував боєкомплект, то тут без шансів вижити". Незабаром місцева фельдшерка підтвердила, що Олег загинув, їй разом із працівниками сільради та військкомату довелося їхати до родини та сповістити про цю втрату, — каже співрозмовниця. — Нині в селі всі розмови — про Олега. Тепер у нього слава не найскромнішого хлопця у класі, а справжнього Героя!"
Вікторія МИКИТЮК
Porzucił pracę w Polsce, by walczyć z Rosją. Zapłacił najwyższą cenę
Oleg Swinczuk jeszcze do niedawna pracował w Polsce. Postanowił jednak wrócić do domu i wstąpić do Sił Zbrojnych Ukrainy. Zginął w walce z rosyjskim wojskiem, razem z Serhijem Wasiczem i Witalijem Parkhomukiem. Wszyscy zostali pośmiertnie uhonorowani tytułem "Bohatera Ukrainy".
8 marca trzy grupy czołgów 14. brygady zmechanizowanej wzięły udział w bitwie o wyzwolenie Makarowa. Ukraińskie czołgi zniszczyły m.in. sześć jednostek wrogiego sprzętu. Podczas kontrofensywy wojska ukraińskie wyzwoliły Makarów. Jednak jeden z rosyjskich pocisków przeciwpancernych trafił w ukraiński czołg T-64BV. Załoga składająca się z dowódcy - starszego sierżanta Siergieja Wasicza, żołnierza Olega Swinczuka i starszego żołnierza Witalija Parkhomuka zginęła na miejscu.
Wszyscy trzej żołnierze otrzymali od prezydenta Wołodymyra Zełenskiego tytuł "Bohatera Ukrainy". Pośmiertnie. W tym tekście opowiadamy historię Olega Swinczuka. Jeszcze niedawno pracował w Polsce, ale postanowił wrócić do domu, by wstąpić do Sił Zbrojnych Ukrainy.
- Jak usłyszałam przemówienie prezydenta, który ogłosił, że nasz Oleżik został pośmiertnie uhonorowany, nie mogłam powstrzymać łez. Ten ból przeszywa na wskroś! - mówi przez łzy wychowawczyni Olega ze szkoły, Maria Koziy. - Wszyscy jesteśmy z niego tacy dumni! - dodaje.
Oleg dorastał we wsi Bereżka na Wołyniu. Wychowawczyni wspomina, że chłopiec wychowywał się w dużej rodzinie - miał dwie siostry i dwóch braci. Jego rodzice przez całe życie pracowali w kołchozie. - Oleg był najspokojniejszym uczniem w klasie. Nawet dorośli mogli zazdrościć Olegowi jego wytrzymałości i opanowania - dodaje Maria Koziy.
Swinczuk rozpoczął służbę wojskową w latach 2014-2015. Później postanowił wyjechać za pracą do Polski. Pewnego dnia nagle jednak wrócił i powiedział, że chce wstąpić do wojska. Mieszkańcy wioski spekulują, że bodźcem do podjęcia tej decyzji była wojna, którą Rosja rozpętała w Donbasie.
25 marca 2021 roku Oleg Swinczuk podpisał kontrakt z Siłami Zbrojnymi Ukrainy i trafił do służby w 14. brygadzie zmechanizowanej we Włodzimierzu (wówczas Włodzimierz Wołyński). Ukończył studia wojskowe, jednak nie udało mu się dostać do strefy Operacji Połączonych Sił na wschodzie Ukrainy.
- Dwa miesiące temu przyjechał odwiedzić swoją rodzinę – wspomina Maria Koziy. - Wciąż spotkaliśmy się przypadkiem w komunikacji miejskiej. Oleg był szczęśliwy, lubił służbę wojskową. Udostępniał swoje zdjęcia w mundurze wojskowym w sieciach społecznościowych - tak mu pasowało! - dodaje.
Pani Maria o o śmierci 28-letniego byłego ucznia dowiedziała się od swojego syna, również żołnierza.
- Na początku w to nie wierzyłam. Z jakiegoś powodu myślałаm, że to pomyłka. Może nasz Oleżik dostał się do niewoli i niedługo wróci do domu? Ale syn wyjaśnił: "Jeśli zdetonowali amunicję, to nie miał szans na przeżycie". Miejscowy sanitariusz wkrótce potwierdził, że Oleg zmarł. Maria Koziy była wśród osób, które przekazały tę straszną wiadomość rodzinie. - Teraz we wsi wszystkie rozmowy są o Olegu. Teraz jest już nie tylko najskromniejszym chłopcem w klasie, ale prawdziwym bohaterem!"
Wiktoria MYKYTUK
