Вінничанин Костянтин Гуменюк — головний хірург Збройних сил України. Війна застала полковника медичної служби на Сході, де він перебував у відрядженні, і відтоді на його операційний стіл щодня потрапляють десятки бійців, більшість з них має вкрай важкі поранення.
"Війна рф проти України з 24 лютого поділила життя всіх українців на до та після, — каже "Експресу" 48-річний лікар. — Після підступних ракетних обстрілів штабу ООС уже за двадцять хвилин у мобільний шпиталь почали надходити військовослужбовці з множинними вогнепальними осколковими пораненнями, відривами кінцівок. Були і перші втрати, так звані 200, коли, на жаль, військові хірурги та анестезіологи вже безсилі.
Ми відразу отримали дані, що таких ударів завдано по багатьох містах. Усі військові мобільні госпіталі та військово-медичні клінічні центри по всій країні почали приймати наших воїнів.
Щодня я бачу поранених. У реанімаційних відділеннях — найважчі пацієнти, з множинними ушкодженнями тулуба, кінцівок, на штучній вентиляції легень, багатьом виконують переливання крові.
Тут важливий чинник "золотої години". Тобто якщо пораненого доставляють у госпіталь протягом години з моменту поранення, то відсоток виживання дуже високий. Якщо це 2 — 4 години після поранення, відсоток летальності збільшується. Кожний військовий хірург має вказівку — ми боремося за наших героїв до останку. У нас немає поняття "безнадійний"".
— Чи характер поранень у військовослужбовців свідчить про застосування ворогом забороненої зброї?
— Якщо порівнювати із 2014 роком, то поранених та, відповідно, оперативних втручань у рази більше. У багатьох вогнепальні осколкові ураження органів грудної та черевної порожнини, черепа, кінцівок — буває, все тіло понівечене металевими осколками. Довелось бачити і поранення від використання експансивних куль та фосфорних снарядів, які заборонені Женевською конвенцією. Та ворога це не спиняє. Наприклад, експансивні кулі мають високу кінетичну енергію та руйнівну дію, у разі влучення в незахищене тіло завдають великих ушкоджень тканин, тому цей вид боєприпасів визнано негуманним. Такі кулі росіяни використовували у Сирії, тепер — і в Україні.
Після поранення цими кулями оперативні втручання даються вкрай важко, адже уражено багато органів, а отже, летальність висока. Проте маємо приклади, коли ми рятували таких пацієнтів навіть після поранення у черевну порожнину.
Поранення фосфорними снарядами спричиняють опіки, з рани виділяється білуватий дим. Це дуже небезпечно, людина може мати легкі поранення, але загинути від отруєння випарами фосфору. В жодному разі хірург, який надає допомогу, не може працювати без засобів захисту. Для операції у таких випадках потрібна велика кількість води. Ні в якому разі не використовувати перекис водню, тому що це призведе ще до більшого горіння. У минулі роки використання фосфорних снарядів практично не було, спостерігаємо це тільки тепер.
— Чи доводиться військовим хірургам рятувати дітей?
— Моїм колегам — так. Днями у Лисичанську вороги обстріляли "Градами" будинок, постраждала родина. Дитина, якій не було двох років, дістала проникне поранення у живіт. У Лисичанську її оперували, перевезли у Краматорськ. Та, на жаль, там вона померла. У чому винне це янголя?!
— Що вас як людину, яка чи не щодня стикається зі смертю, найбільше вразило останнім часом?
— Мужність, витривалість та сила духу наших бійців. Знаєте, щоразу, вдивляючись в очі наших поранених бійців, — а вони без рук та ніг, з понівеченими тілами, — я бачу такий героїзм, якого ніколи раніше не помічав. Я ще не бачив чоловічих сліз від болю ран, втрати кінцівок. Зате я бачив їхні сльози через втрату побратимів. І я щодня бачу бажання якнайшвидше повернутися у стрій та мстити ворогові...
Вікторія Трудько
----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Naczelny Chirurg Sił Zbrojnych Ukrainy: Dla nas nie ma pojęcia pacjent beznadziejny
O pracy medyków wojskowych, którzy całodobowo ratują życie żołnierzom – czasem w skrajnie trudnych warunkach, wśród wybuchów i ostrzałów - opowiada Konstantyn Humeniuk naczelny chirurg Sił Zbrojnych Ukrainy.
Mieszka w Winnicy, wojna dopadła go na wschodzie, gdzie przebywał w delegacji służbowej. Od tego czasu na stół operacyjny pułkownika służby medycznej codziennie trafiają dziesiątki żołnierzy, w większości ciężko rannych.
- Wojna Rosji z Ukrainą podzieliła życie wszystkich Ukraińców na przed 24 lutego i po – mówi 48-letni lekarz. Już 20 minut po podstępnych atakach rakietowych na siedzibę OOS pierwsi żołnierze z licznymi ranami postrzałowymi i krwawiącymi kończynami zaczęli trafiać do mobilnego szpitala. Niestety doszło do pierwszych strat, wojskowi chirurdzy i anestezjolodzy byli bezsilni - przyznaje.
Dodaje, że lekarze od razu dostali informację, że podobna sytuacja jest w wielu miastach. - Wszystkie nasze wojskowe szpitale mobilne i wojskowo-medyczne ośrodki kliniczne w całym kraju rozpoczęły przyjmowanie naszych żołnierzy - mówi lekarz.
Od tego czasu Konstantyn Humeniuk codziennie widzi rannych. Na oddziałach intensywnej terapii - najciężsi pacjenci mają liczne urazy tułowia i kończyn. Wielu potrzebuje transfuzji krwi.
- Kluczowym czynnikiem jest tzw. „złota godzina". Jeśli ranny trafi do szpitala w ciągu godziny od zranienia, przeżywalność jest bardzo wysoka. Dwie, cztery godziny po urazie, ryzyko śmiertelności wzrasta – tłumaczy. – Każdy chirurg wojskowy ma jednak instrukcję: Walczymy o naszych bohaterów do końca. Nie mamy pojęcia „beznadziejnego pacjenta" - podkreśla.
- Powiedz nam więcej o rodzaju obrażeń.
- W porównaniu z 2014 r., kiedy Rosja wysłała wojska do Donbasu, jest znacznie więcej rannych, a co za tym idzie interwencji operacyjnych. Wielu z nich ma rany postrzałowe narządów klatki piersiowej i jamy brzusznej, czaszki, kończyn. Czasami odłamki metalu okaleczają całe ciało. Widzieliśmy również obrażenia od użycia ekspansywnych kul i pocisków fosforowych, których używania zabrania Konwencja Genewska. Ale to nie powstrzymuje wroga. Na przykład pociski ekspansywne mają wysoką energię kinetyczną i destrukcyjne działanie. W przypadku trafienia w niechronione ciało powodują duże uszkodzenia tkanek, dlatego ten rodzaj amunicji jest uważany za niehumanitarny. Rosjanie używali takich pocisków w Syrii, a teraz w Ukrainie.
Po zranieniu tymi kulami interwencje chirurgiczne są niezwykle trudne, ponieważ dotkniętych jest wiele narządów, a zatem śmiertelność jest wysoka. Mamy jednak przykłady ratowania takich pacjentów nawet po ciężkich obrażeniach jamy brzusznej.
Urazy wywołane trafieniem skorupami fosforowymi powodują oparzenia, z rany wydobywa się białawy dym. To bardzo niebezpieczne. Osoba może odnieść drobne obrażenia, ale umrzeć z powodu zatrucia oparami fosforu. W żadnym takim wypadku chirurg sprawujący opiekę nie może pracować bez ochrony. Operacja wymaga dużej ilości wody. Nigdy nie można używać nadtlenku wodoru, ponieważ spowoduje to jeszcze większe spalanie. W poprzednich latach obrażeń po użyciu pocisków fosforowych praktycznie nie obserwowaliśmy, widzimy to dopiero teraz.
- Czy chirurdzy wojskowi ratują dzieci?
- Moi koledzy - tak. Pewnego dnia w Łysychańsku wrogowie ostrzeliwali dom z „Gradów", rodzina została ranna. Dziecko, nie miało nawet dwóch lat, trafiło na stół z raną penetrującą w brzuchu. Zoperowano je w Łysyczańsku i przewieziono do Kramatorska. Ale niestety tam zmarło. Czemu ten anioł był winny?!
- Co ostatnio zrobiło na Tobie największe wrażenie, jako na osobie, która niemal codziennie mierzy się ze śmiercią?
- Odwaga, wytrzymałość i siła ducha naszych wojowników. Wiesz, za każdym razem, gdy patrzę w oczy naszym rannym żołnierzom - a oni są bez rąk i nóg, z okaleczonymi ciałami - widzę bohaterstwo, którego nigdy wcześniej nie zauważyłem. Nie widziałem jeszcze męskich łez z bólu ran, utraty kończyn. Ale widziałem ich łzy po stracie braci. I każdego dnia widzę chęć jak najszybszego powrotu do wojska i zemsty na wrogu…
Wiktoria Trudko
