HIMARS. У чому сила зброї, яка уже змінює хід війни?

Siłom Zbrojnym Ukrainy udało się ustabilizować sytuację na linii frontu - między innymi dzięki amerykańskim systemom artylerii rakietowej wysokiej mobilności M142 HIMARS. Mówił o tym naczelny dowódca SZU Walerij Załużny. Dzięki tej broni zniszczono już dziesiątki magazynów wroga z amunicją, a także wiele stanowisk dowodzenia. Na czym polega jej siła? Збройним силам України вдалося стабілізувати ситуацію на лінії фронту - не в останню чергу завдяки американським ракетним системам залпового вогню М142 HIMARS. Про це заявив головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний. Так, завдяки цій зброї вже знищено десятки ворожих складів з боєприпасами, а також безліч командних пунктів. У чому її сила?

 Українські військові за допомогою HIMARS наводять страх на ворога. Ця зброя зруйнувала також міф про непереможність російських протиракетних систем — вони безсилі проти американської диво-техніки. 

— HIMARS — це ударна бойова система залпового вогню, яка дозволяє вести прицільний вогонь на різні відстані залежно від типів боєприпасів, — каже Валерій Рябих, військовий експерт, директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії Defense Express. — Ми отримали HIMARS системи GMLRS, котрі дозволяють вражати противника з високою точністю до 85 кілометрів. Також Україна веде переговори про постачання боєприпасів, які б могли діставати противника на відстані до 150 кілометрів. Система HIMARS була розроблена ще в часи холодної війни та протистояння США з Радянським Союзом і призначалася для боротьби з радянською артилерією. 

— Американські РСЗВ HIMARS мають кращі характеристики, ніж радянські "Смерчі" чи українська "Вільха", — додає Михайло Жирохов, військовий експерт. — Вони є інструментом для знищення інфраструктури ворога на великих відстанях. Звісно, потрібно мати й координати цілей, які треба знищити, а для цього використовуються дані космічної розвідки, які нам надають наші союзники. 

В Україні HIMARS використовуються комплексно. Удари по ворожих складах та казармах за лінією фронту — це спільна робота HIMARS та "Точки-У". Тобто, завдається спочатку удар "Точкою-У", яка може збити чи відволікти ворожу ППО, а потім усе накриває HIMARS. Така методика ведення військових дій лякає російських окупантів, які не можуть нічого їй протиставити. 

— Які можливості HIMARS? 

М. Жирохов: — Ця високомобільна система одночасно може випускати шість ракет, а М270, на гусиничному ходу, — 12. Але вони перезаряджаються набагато швидше, ніж радянськіаналоги. А снаряди коригуються по GPS, що дозволяє у нічний час точно бити в ціль. На відміну від більшості радянських реактивних систем залпового вогню, які використовують некеровані боєприпаси, HIMARS має в арсеналі керовані високоточні ракети. 

В. Рябих: — HIMARS — високомобільні. Дозволяють розвивати швидкість до 120 кілометрів на годину, швидко переміщуватися між районом отримування завдання, районом патрулювання та районом бойового застосування. Причому в останньому машина може перебувати лише декілька хвилин. Оператор може задавати координати в автоматизовану систему управління на ходу, далі HIMARS сам наводиться й за допомогою оператора здійснює відстріл ракет по заданих цілях. Після цього покидає район ведення стрільб. 

Перезаряджання триває до п’яти хвилин, тоді як РСЗВ "Ураган" чи "Смерч" перезаряджаються до 40 хвилин. Це перевага HIMARS над радянськими РСЗВ. 

— Україна на сьогодні вже має 8 HIMARS, а невдовзі отримає ще чотири. Цього досить? 

М. Жирохов: — Протяжність лінії фронту становить дві тисячі кілометрів. Відповідно — ні. На початок війни установок "Ураган" у нас було 80, приблизно 250 "Градів" і цього було недостатньо. Тож 12 HIMARS теж мало. 

— Як HIMARS можуть вплинути на ситуацію на фронті в подальшому? 

В. Рябих: — Незважаючи на те, що ворог заявляє, що може збивати ракети, випущені з HIMARS, підтверджених випадків цього немає. Боротися з цими ракетами непросто, адже вони мають невеликий розмір та калібр, малу відбивальну поверхність і погано виявляються радарними системами ворога. 

Втім, потенційне знищення ракети HIMARS, котра коштує приблизно 120 тисяч доларів, дорого обійдеться росіянам. Адже вартість однієї ракети комплексу С-400 становить приблизно два мільйони доларів. 

За оцінками деяких військових посадовців США, Україні для того, щоб кардинально змінити ситуацію на полі бою, буде достатньо приблизно 60 систем HIMARS. Але навіть наявна менша кількість РСЗВ змінила ситуацію і позначилася на можливостях противника вести наступ. Навіть при наявності бодай 30 систем ми б могли забезпечити виконання всіх бажаних завдань. 

Окупанти вже почуваються у небезпеці на відстані майже 100 кілометрів від лінії фронту. Ми зупинили наступ ворога. За останні два тижні ЗСУ знищили понад 50 важливих об’єктів противника. Плани ворога зірвано, й швидко він не зможе змінити ситуацію. Адже для відновлення логістики потрібен час. А HIMARS й далі знищуватимуть склади ворога до того часу, поки не будуть створені умови для контрнаступу та звільнення тимчасово захоплених противником територій. 

Богдан КУФРИК

***

Ukraińskie wojsko z pomocą HIMARS-ów budzi lęk wroga. Ta broń zniszczyła również mit o niezwyciężoności rosyjskich systemów antyrakietowych - są one bezsilne wobec amerykańskiej technologii.

 - HIMARS to bojowy system artylerii rakietowej, który umożliwia ostrzał na różne odległości w zależności od rodzaju amunicji - mówi Walerij Riabych, ekspert wojskowy i dyrektor rozwoju firmy informacyjno-konsultingowej Defense Express. - Otrzymaliśmy HIMARS-y z systemem GMLRS, które pozwalają zaatakować wroga z dużą precyzją do 85 kilometrów. Ukraina negocjuje też dostawy amunicji, która mogłaby dotrzeć do wroga na odległość do 150 kilometrów. System HIMARS został zaprojektowany jeszcze podczas zimnej wojny i konfrontacji między Stanami Zjednoczonymi a Związkiem Radzieckim i miał na celu zwalczanie sowieckiej artylerii.

- Amerykańskie systemy HIMARS mają lepsze parametry niż sowieckie "Smiercze" czy ukraińska "Wilcha" – dodaje ekspert wojskowy Mychajło Żyrochow. - Są one narzędziem do niszczenia infrastruktury przeciwnika na duże odległości. Oczywiście trzeba mieć współrzędne celów, które mają zostać zniszczone, a do tego wykorzystujemy dane wywiadu kosmicznego dostarczone nam przez naszych sojuszników.

W Ukrainie HIMARS "współpracuje" z inymi systemami. Ataki na magazyny i koszary wroga za linią frontu to wspólna praca HIMARS-ów i "Toczki-U". Oznacza to, że najpierw wykonuje się uderzenie systemem "Toczka-U", który może zniszczyć lub odwrócić uwagę obrony powietrznej wroga, a następnie strzela się z HIMARS-ów. Ten sposób prowadzenia działań wojennych poraża rosyjskich okupantów, którzy nie mogą się mu przeciwstawić.

Jakie są możliwości systemu HIMARS?

M. Żyrochow: - Ten system wysokiej mobilności może wystrzelić sześć rakiet jednocześnie, a M270, z gąsienicowym ukladem bieżnym, wystrzeliwuje 12. Ale mają one krótszy czas przeładowywania niż ich radzieckie odpowiedniki. A pociski są naprowadzane przez GPS, co pozwala dokładnie trafić w cel w nocy. W przeciwieństwie do większości sowieckich wyrzutni rakietowych, które używają niekierowanej amunicji, HIMARS ma w swoim arsenale precyzyjnie kierowane pociski rakietowe.

W. Riabych: - HIMARS posiada wysoką mobilność. Pozwala rozwinąć prędkość do 120 kilometrów na godzinę i szybko przemieszczać się na terenie prowadzenia działań, na terenie patrolowania oraz użycia bojowego. Co więcej, na tym ostatnim obszarze system może przebywać tylko przez kilka minut. Operator może w ruchu wprowadzać współrzędne do zautomatyzowanego systemu sterowania, a następnie HIMARS kieruje się sam i z pomocą operatora wystrzeliwuje pociski w wyznaczone cele. Następnie opuszcza teren stosowania ognia.

Przeładowanie trwa najwięcej pięć minut, podczas gdy "Uragan" lub "Smiercz" można ładować nawet 40 minut. To jest przewaga systemu HIMARS nad radzieckimi wieloprowadnicowymi wyrzutniami rakietowymi.

Dziś Ukraina ma już osiem HIMARS-ów, a wkrótce otrzyma cztery kolejne. Czy to wystarczy?

M. Żyrochow: - Długość linii frontu wynosi dwa tysiące kilometrów. Dlatego odpowiedź brzmi "nie". Na początku wojny mieliśmy 80 systemów "Uragan", około 250 "Gradów", a to nie wystarczyło. Więc 12 HIMARSów to też jest za mało.

Jak HIMARS może w przyszłości wpłynąć na sytuację na froncie?

W. Riabych: - Pomimo tego, że wróg twierdzi, że może zestrzeliwać pociski z HIMARS-ów, nie ma na to potwierdzonych przypadków. Walka z tymi pociskami nie jest łatwa, ponieważ mają niewielkie rozmiary i kaliber, niewielką powierzchnię odbijającą i są słabo wykrywalne przez systemy radarowe wroga.

Ewentualne zniszczenie pocisku HIMARS, który kosztuje ok. 120 tys. dolarów, będzie jednak drogo kosztować Rosjan. W końcu koszt jednego pocisku kompleksu S-400 to koszt około dwóch milionów dolarów.

Według szacunków niektórych amerykańskich wojskowych około 60 systemów HIMARS wystarczy, by radykalnie zmienić sytuację Ukrainy na polu walki. Ale nawet dostępna mniejsza liczba MMR zmieniła sytuację i wpłynęła na zdolność wroga do prowadzenia ofensywy. Nawet przy co najmniej 30 systemach możemy zapewnić wykonanie wszystkich pożądanych zadań.

Okupanci czują się już w niebezpieczeństwie w odległości prawie 100 kilometrów od linii frontu. Zatrzymaliśmy ofensywę wroga. W ciągu ostatnich dwóch tygodni Siły Zbrojne zniszczyły ponad 50 ważnych obiektów wroga. Jego plany zostały udaremnione, a on nie będzie w stanie szybko zmienić swojej sytuacji. W końcu wznowienie logistyki wymaga czasu. A HIMARS będzie kontynuował niszczenie magazynów przeciwnika, dopóki nie zostaną stworzone warunki do kontrofensywy i wyzwolenia terytoriów tymczasowo zajętych przez wroga.

Autor: Bohdan KUFRYK

ПОПУЛЯРНІ
ОСТАННІ
Copyright © Agora SA