"Українки набагато вродливіші за польок, — каже Барбара Гасковська з Бидгощі. — І ця краса — вона якась внутрішня, вроджена, а не штучна. Ось до сусідів приїхала родина біженців, серед них — бабуся у поважному віці. Але які риси делікатні риси обличчя, який глибокий погляд! Її донька — така ж красуня. Бачу, як мій чоловік через паркан заглядається на них. Чи мене це дратує? Ні. Бо я сама цими чарівними жінками милуюся (сміється). Іноді на вулиці бачу дуже гарну жінку — заглядаюся, а потім навіть не дивуюсь, коли дізнаюся, що вона з України".
"А я помітила, що українки не тільки вродливі від природи, а й вміло за собою доглядають, — підтримує розмову Рената Вечорек. — Жінки роблять і корекцію брів, і мають чудові манікюр-педикюр. Ну і треба сказати, що українки у галузі косметології є дуже добрими фахівчинями. Наприклад, я — клієнтка салону краси, де власниця і весь персонал — з України. Вони так якісно роблять косметичні процедури, що ніяка полька не втрафить! Дуже тішуся, що такі милі і професійні жінки приїхали у нашу країну".
"А я впізнаю вихідців з України (особливо чоловіків) за... кульками з продуктами, — з усмішкою каже Лєх Новіцький. — Поляки ходять з рюкзаками, сумками, шоперами. А українці чомусь часто носять уже такі старі поліетиленові кульки".
"Українців легко впізнати в магазині, коли вони обирають товар, — каже Агнєшка Рибацка. — Поляк — взяв і пішов. А українці несміливі, довго оглядають товар, вагаються... А ось ходять — дуже швидко! Швидше, ніж поляки. І голосно розмовляють мобільним телефоном на вулиці".
"Українці, які говорять польською, спілкуються більш літературно, ніж поляки у повсякденні, в українців менше сленгу і скорочень, — каже Рената Вечорек. — А закінчення слів вони тягнуть, ніби співають, не дарма українську мову називають солов’їною. Поляки ж обривають закінчення слів, вимовлять їх твердо. А часто ще й скорочують вирази: скажімо, кажуть не "Джєнь добри", а просто "добри", у молодих людей це іноді звучить як "бри".