Дисидент і антикомуніст - Степан Хмара був в опозиції усе своє політичне життя
На 87-му році пішов з життя правозахисник, громадський діяч, дисидент, радянський політв'язень, Герой України Степан Хмара. Про це повідомила його дружина Роксолана Хмара на сторінці у Фейсбук.
"Не хочу у це повірити. Не хочу це писати. Мій найдорожчий у світі чоловік помер. Все. Ми всі робили все, що могли й навіть більше. Ми так хотіли, щоб він був з нами, коли проголосять нашу Перемогу! Я так хотіла бачити його щасливе обличчя! Його прекрасне обличчя! Бо він був таким красивим навіть у свої 86. Його голубі очі вже не були такими чисто голубими, але все ж бездонними. Він так любив Україну й українців. Він рвав свою душу і серце за неї. І Україна підніметься з попелу, вона Воскресне! Я знаю…", наголосила пані Роксолана.
Як відомо, останнім часом Степан Хмара тяжко хворів. У вересні 2023 року його госпіталізували у віденську клініку.
Напередодні пан Степан виставив допис у Facebook, де наголосив, що інформація про його смерть "дещо перебільшена". Тоді він перебував у лікарні.
Степан Хмара казав, що він ніколи не бачив тієї України, про яку мріяв. І саме цим пояснював свою багаторічну опозиційність до влади.
Дисидент і антикомуніст - він був в опозиції усе своє політичне життя. Так було у радянські часи, так було після проголошення незалежності України. Але попри це, називав себе оптимістом.
Він завжди казав, що років не відчуває, бо постійно у русі і у боротьбі. У нього народився син, коли йому було 65.
"Ніколи людина не має замикатися на тому, що "якщо мені не доведеться бачити, то мені однаково". Ні, мені не однаково, буду з того світу дивитися", - запевняв Степан Хмара в одному із інтерв'ю у жовтні 2017-го, коли його, 80-річного, запитували, чи відчуває він свої роки.
Що відомо про Степана Хмару?
Він народився 12 жовтня 1937 року в селі Боб'ятин, що на Львівщині. У радянські часи працював лікарем-стоматологом, водночас брав участь у дисидентському русі та розповсюджував самвидав та іншу заборонену в СРСР літературу.
Уперше його затримали у 1975-му році, втім, невдовзі відпустили через відсутність доказів у звинуваченнях щодо антирадянської пропаганди. Вже за 5 років, у 1980-му, за політичну та правозахисну діяльність Хмару засудили до 7 років ув'язнення в таборах суворого режиму та 5 років заслання. Покарання відбував у таборах на Уралі.
У 1987 році Степан Хмара повернувся в Україну, де став одним із керівників Української гельсінської спілки. У 1990 році став депутатом Верховної Ради від «Народного руху України».
У незалежній Україні продовжив політичну кар'єру — був народним депутатом від "Української консервативної республіканської партії" та "Батьківщини".
Підтримував Революцію на граніті, був учасником Помаранчевої революції, а у 2015 році оголосив голодування на підтримку політв'язнів.
Нагороджений званням Героя України з орденом Держави, також має ордени Свободи та князя Ярослава Мудрого.
