Кадіївка, відоме багатьом за комуністичною назвою Стаханов, - це шахтарське місто в Луганській області. З весни 2014 року населений пункт перебуває в окупації, втім під час повномасштабного вторгнення українським військовим декілька разів вдавалося нищити склади з боєприпасами, які знаходилися в місті. Зараз в Кадіївці не працюють шахти і більшість заводів. Кирило Доронін покинув рідний дім у 2014 році, перед тим як його захопили бойовики. Він виїхав за декілька днів до того, як Росія напала на Україну і Кадіївку силоміць окупанти приєднали до так званої "ЛНР". Якщо у 2011 році в місті проживали близько 94 тисяч осіб, то за підрахунками 2019 року - 38 тисяч мешканців.
В моєму рідному місті на цей час проживає моя мама, я намагався її вивезти, але це все закінчилося скандалом. Потім я прийняв її вибір, ми домовились зустрічатись мінімум один раз на рік. Складно сказати, яка зараз ситуація в Кадіївці. Я на зв'язку з мамою кожен день, але ми не підіймаємо цю тему.
Спочатку Кирило переїхав за своїм коханням в Харків. Саме там йому прийшла ідея відкрити бізнес, через який він згодом опинився в Ізраїлі.
Хотів відкривати з товаришем компанію, але це був наш перший досвід і ми працювали не в плюс, а в збиток. Наша компанія заборгувала певну суму грошей. Я шукав всі можливі варіанти, як закрити борги і вийти в нуль. На той момент в Ізраїлі жив мій товариш, який родом з Києва. Він мене запросив: "Приїжджай в Тель-Авів, провідаєш мене, відпочинеш, ще є можливість заробити грошей і віддати свої борги". Я тоді вирішив летіти в Ізраїль. В Тель-Авіві працював в кафе в нічну зміну. Я зрозумів, що це фізично пекельна робота. Хоч я працюю з 16 років, спробував багато різних професій і ніколи нічого не боявся. Я просто брав і робив. Але там я помилявся: великий потік, робота в ніч. Я навіть не сидів, я постійно був на ногах і в русі.
Саме тоді Кирило вирішив займатися масажем. В Ізраїлі чоловік вивчив класичний, спортивний, шведський, антицелюлітний масажі і розробив авторську методику.
В один прекрасний момент я зрозумів, що просто вбив себе. Я вже не хотів нічого. Я навіть не можу стати з ліжка. Тоді я зрозумів, що потрібно щось змінювати в житті. Я написав своєму майбутньому вчителю і пройшов в нього декілька сеансів і тоді він мене запитав, де я працюю. Я на той момент мив унітази для ортодоксальних євреїв в синагозі. Про що я і розповів вчителю. На що він мені відповів: "Це дуже круто, що ти не боїшся братися за будь-яку роботу. Давай я тебе навчу робити масаж, щоб ти робив його саме людям". В цей момент щось змінилося в мені і я погодився. Тоді я купив масажний стіл і почав масажувати тих, хто мене оточував: друзів, сусідів, знайомих. Згодом я зрозумів, що це моє, адже я бачу різницю, коли людина лягає на мій стіл і встає. Я вирішив не тільки розвивати свою справу, але ще й вчитися. Одразу після того, як я закінчив перший навчальний заклад в Тель-Авів за напрямком "класичний масаж", пішов на кінезіотерапію і остеопатію. Згодом я поєднав ці дві техніки й створив свою авторську методику.
Через декілька років Ізраїль став затісним для Кирила, а з усіх європейських країн, в яких побував, він обрав для життя і роботи Польщу.
З Ізраїля я поїхав через чотири роки, тому що розумію, що ця країна не для мене: постійні конфлікти, постійна спека, я вже об'їздив країну повністю і вона стала для мене золотою кліткою. Я вирішив піти далі, поставив ціль переїхати в Європу, але не знав, з якої країни почати. Побув трохи в Італії, трохи в Німеччині, Швейцарії, Угорщині. Згодом опинився в Польщі. У Варшаві жив мій друг, який мені запропонував зупинитися в нього і спробувати свої сили як масажиста саме тут. В Польщі я познайомився з іншими масажистами і поставив ціль об'єднуватися, а не конкурувати. Тому що мій клієнт ніколи не піде від мене, адже кожна людина відчуває і бачить по-різному.
Також Кирило на власному досвіді зрозумів, що облаштуватися у Варшаві нескладно. Для оформлення документів, щоб перебувати в Польщі легально, чоловіку знадобився один день. Загалом, не викликає труднощів знайти житло, продукти. Майстер масажу зізнається, що ціни на всі його потреби приємно вражають. Єдине, що кусається, - це вартість житла.
Варшава мені подобається з точки зору логістики. Дуже зручно добиратися. Це дозволяє мені приймати клієнтів, виїжджаючи до них додому. Варшава дуже продумана і комфортна, коли потрібно добратися з точки А в точку Б. Я це зрозумів, коли тільки переїхав і почав носити масажний стіл на собі на виїзди до клієнтів. Потім купив візок, так звану "кравчучку": ставлю стіл на візок і так добираюся.
За інформацією Дія.Бізнес, кожен десятий підприємець в Польщі родом з України. Минулого року українці відкрили в Польщі 30 325 бізнесів. Це на понад 67% більше, ніж у попередньому році, коли їх було зареєстровано 18 139. Найчастіше українці розпочинають свою справу в галузі будівництва, ІТ, надання послуг і торгівлі.
