Депутати вважають, що політика розширення є процесом "подвійного виграшу", оскільки сприяє реформам як у країнах-кандидатах, так і в самому ЄС. "Політика розширення має бути оновлена, щоб вона стала гнучкішою, динамічнішою та результативнішою, зважаючи як на нові політичні реалії, так і на новий геополітичний контекст, створений внаслідок війни Росії проти України", — йдеться у документі.
Водночас європарламентарі пропонують реформувати процес ухвалення рішень, що стосуються вступу нових країн до ЄС. Ідеться про те, щоб відмовитися від одностайного голосування на користь кваліфікованої більшості. Але про це може йтися лише на етапі початку переговорів з країнами-кандидатами. Рішення ж безпосередньо про вступ вимагатиме таки консенсусу.
Рекомендації Європарламенту обговорюємо з головою правління "Європейського руху України", юристом-міжнародником Вадимом Трюханом.
— Які плюси бачите у новій стратегії щодо розширення ЄС?
— Дуже добре, що Європарламент ухвалив цю резолюцію. Адже протягом останніх декількох місяців з боку лідерів деяких країн ЄС лунали доволі неприємні для України та інших держав, визнаних кандидатами на вступ, політичні заяви. Як приклад — заява прем’єр-міністра Португалії про неготовність Євросоюзу приймати нових членів. Ця заява дисонувала з тим, що ми мали близько пів року тому, коли більшість держав-членів ЄС уголос говорила про те, що Україну треба не лише приймати до ЄС, а й важливо застосувати таку новацію, як вступ за пришвидшеною процедурою.
— Чи означає це, що шлях України чи інших держав до ЄС може бути простішим?
— Треба розуміти, що резолюція парламенту не є юридично зобов’язувальним документом. Це фактично політичний документ, такий собі дороговказ, на базі якого інституції Євросоюзу формують свою політику. Тому говорити, що після ухвалення цієї резолюції буде пришвидшене розширення ЄС за рахунок балканських країн чи України, на жаль, не доводиться.
Водночас, що зауважив я, резолюції Європарламенту є такими собі передвісниками майбутніх юридично зобов’язувальних рішень, які ухвалюють на рівні Ради ЄС. Тож можемо сподіватися на певну гнучкість Європейського Союзу у питанні розширення. Це означає, що дискусія в межах самого ЄС, у політикумі вже точиться навколо того, як Євросоюз мав би посилитися, з огляду на стрімке зростання загроз від тоталітарних держав, як-от Росія, Іран чи Китай.
Євросоюз слушно розмірковує над тим, яким має бути шлях до посилення. Розширення є завжди способом посилення держави чи союзу держав. А ЄС — це класичний союз держав. Це не є союз, який поглинає держави, не федерація чи конфедерація і не імперія, у класичному розумінні слова.
Нова резолюція Європарламенту — крок до послаблення вимог до країн-претендентів на вступ
— Вимоги до країн-кандидатів можуть бути послаблені?
— Так, як на мене, ця резолюція — крок до послаблення вимог до країн-претендентів на вступ, до пришвидшення переговорів із тими державами, які вже давно визнані кандидатами. Це, можливо, навіть спосіб розблокувати переговори з Туреччиною, які давно заморожені. Адже фактично серед країн, які відповідають критеріям, що їх висувають до держав-кандидатів, є дві, які реально можуть посилити Євросоюз. Це — Туреччина та Україна. Водночас такими не є ні Боснія та Герцеговина, ні Сербія, яка досі перебуває на роздоріжжі, з погляду свого місця в геополітичній системі координат.
Хочу вірити, що після цієї резолюції дискусії в ЄС точитимуться навколо того, як поборотися за Туреччину та за Україну. Це, до слова, було би певним компенсатором для ЄС після виходу з його лав Британії. Єдине — тут потрібен консенсус країн-членів.
— До речі, про консенсус. ЄС розглядає варіант зміни процедури голосування щодо вступу нових членів на етапі переговорів: замість одностайного рішення — більшість голосів. Чи можемо сподіватися на такі новації?
— Я вважаю, що це давно назріле рішення. Те, що воно стало не лише предметом політичних дискусій, а й знайшло своє відображення в резолюції Європарламенту, свідчить: система консенсусу гальмує посилення Європейського Союзу. Така ситуація склалася, зокрема, й через позицію Угорщини, яка останнім часом займає дуже неконструктивну позицію.
Думаю, що пропозиція стосовно зміни процедури голосування з часом дедалі більше набуватиме популярності. І не відкидаю, що її таки буде втілено. Для цього потрібно внести зміни до установчих документів Євросоюзу.
Зрозуміло, це буде непросто. Та якщо буде політична воля країн-важковаговиків (треба дочекатися, яку позицію озвучать Німеччина, Франція) підтримати зміни, то більшість для того, щоб імплементувати це рішення, в межах ЄС знайдеться.
— Що дала б Україні зміна процедури голосування?
— Звичайно, таке рішення було б для України корисним. Бо нам би не довелося іти на компроміси з совістю у перемовинах із такими державами, як Угорщина, які мають завищені очікування, які висувають політизовані вимоги і не готові цивілізованим способом вирішувати питання, що стоять на порядку денному. Переконаний, в Україні усі були би двома руками за згадане рішення.
