Головним критерієм відбору кандидатів на посади мають залишатися професійні компетенції. Компанії зобов’язані раз на рік публікувати інформацію про представленість статей у своїх керівних органах, і пояснювати, як виправлятимуть ситуацію, якщо вимог на той час не буде виконано.
Лара Волтерс, членкиня Європарламенту,сказала: "Протягом десяти років, поки ця Директива лежала на полиці, зали засідань були заповнені зднбільшого чоловіками. Але в тих країнах, де були введені обов'язкові квоти, було призначено значно більше жінок. З цим законом ці країни більше не будуть винятком, а гендерний баланс у залах засідань компаній, зареєстрованих на біржі, стане нормою в усьому ЄС".
Докладніше про розширення прав жінок у ЄС та в Україні — у розмові з головою правління Центру гендерної культури Тетяною Ісаєвою та співголовою Інформаційно-консультативного жіночого центру Анастасією Ненькою.
— Наскільки вагомим є рішення Європарламенту збільшити представництво жінок у великих компаніях Європейського Союзу?
А. Ненька: — Це той крок, який допоможе просувати зміни в національному законодавстві щодо представленості жінок на керівних посадах. Важливо, що тут залишається важливим акцент на професійних досягненнях та навичках.
Т. Ісаєва: — Те, що Європарламент підтримав директиву, яка вже отримала назву "Жінки у правлінні", є свідченням невпинного руху Євросоюзу до задекларованої ООН однієї із 17 цілей Сталого розвитку, а саме 5-ї цілі — досягнення гендерної рівності.
Як відомо, саме пропорційне представництво різних статей на рівні ухвалення рішень та доступу до ресурсів є одним із головних індикаторів досягнення справжньої гендерної рівності. Цим шляхом не один рік ідуть країни, що є визнаними лідерами в реалізації політики "з людським обличчям", як-от Ісландія, Фінляндія, Норвегія.
Гендерна рівність в Україні: кроки назустріч рівним правам і можливостям
— Які прогресивні законодавчі норми щодо гендерної рівності має нині Україна?
Т. Ісаєва: — Україна взяла на себе певні зобов’язання щодо досягнення однакових прав жінок та чоловіків на всіх рівнях та у всіх сферах життєдіяльності суспільства. 1 січня 2006 року набув чинності Закон України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків". Відтоді держава почала впроваджувати гендерну політику системно.
Серед важливих кроків, які зробила Україна за роки незалежності, можна назвати такі. 2015 року до Закону "Про місцеві вибори" додано норму по гендерну квоту, згідно з якою кількість представників однієї статі має становити не менш як 30 відсотків загальної кількості кандидатів у виборчому списку.
2017-го Міністерство охорони здоров’я скасувало дискримінаційний наказ "Про затвердження переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок". Тоді ж Кабмін ухвалив постанову "Про Урядового уповноваженого з питань гендерної політики".
2018 року чинності набули два важливі закони. Перший — про запобігання та протидію домашньому насильству. Другий — про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків під час проходження військової служби у Збройних силах України та інших військових формуваннях.
1 листопада 2022 року в Україні набула чинності Стамбульська конвенція, яку Верховна Рада ратифікувала у червні. Фактично в Україні це перший міжнародний акт, спрямований на системну боротьбу із насильством щодо жінок. А ще цього року маємо затверджену Державну стратегію забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства.
Перелічені кроки свідчать про те, що Україна дотримується взятих зобов’язань у досягненні гендерної рівності.
А. Ненька: — Варто згадати і про те, що 2016 року уряд України затвердив Національний план дій з виконання Резолюції Радбезу ООН 1325 "Жінки, мир, безпека". Україна стала першою країною у світі, де документ було ухвалено в умовах збройного конфлікту. 2020 року Кабмін продовжив цей план на період до 2025-го.
Резолюція Радбезу ООН звертає увагу держав-учасниць на потреби та проблеми жінок під час конфліктів і закликає збільшувати роль та участь жінок у переговорних процесах зі встановлення миру, у діях із підтримки миру й миробудуванні.
— Що варто нам ще змінити у законодавстві щодо гендерної рівності, аби бути рівноцінним союзником ЄС?
Т. Ісаєва: — У нашій державі, на жаль, ще залишаються проблеми, пов'язані з нерівністю статей. Це — недостатня представленість жінок на різних рівнях ухвалення рішень: у Верховній Раді, в обласних та міських радах. Це обмежений доступ до ресурсів: приміром, нижча, ніж у чоловіків, зарплатня. Це наявність у суспільній свідомості стійких стереотипів щодо ролей жінок та чоловіків, вони гальмують демократичні процеси. Це дуже високий рівень домашнього насильства тощо.
Тобто роботи в цьому напрямі ще дуже багато. І у держави, і у громадянського суспільства. Можливо, наступним кроком в Україні стане підтримання нового закону – про представництво жінок на рівні ухвалення рішень. І це буде не тільки виконанням міжнародних зобов’язань нашою країною, а й просто справедливо щодо більшої частини її населення.
А. Ненька: — Міністерство економіки України працює над розробкою Стратегії скорочення гендерного розриву в оплаті праці. Це той вагомий крок, який дасть змогу наблизити нас до скорочення розривів у становищі жінок і чоловіків загалом.
