"Я вдома, немає рук. Хто мені подзвонить?" Аеророзвідник розповів про колцентри для поранених
У новому відеосюжеті , який опублікував проєкт «Український Свідок» , Артур Гаспарян із позивним Джигіт. Він аеророзвідник 53 ОМБр ім. князя Володимира Мономаха, яка працює на Авдіївському напрямку.
Артур під час Революції гідності служив у міліції, але перейшов на бік майдану. Воювати пішов відразу у 2014 році, але залишив армію після наказу про припинення вогню.
"Всі були налаштовані на те, аби захищати країну, — згадує Артур. — А потім виходить президент і каже: припинити вогонь. Тоді в мене всередині ніби все вмерло".
З початком повномасштабної війни військовий повернувся до лав ЗСУ
Після 24 лютого Артур повернувся на фронт: сказав сім’ї, що їде отримувати зброю, аби захищати свою домівку. Але не встиг, бо дамба на в’їзді в село на той момент вже була зруйнована, на отримання зброї утворилися черги. Сім’я Джигіта залишилася в районі окупованого Гостомеля. Згодом дружині та дитині Артура вдалося виїхати, після чого чоловік відправив їх за кордон.
Разом із Джигітом журналісти проєкту заїхали у село Нетайлове, Донецька область. Вони поспілкувалися з місцевими жителями та побували у школі, яка постраждала від вибухів. На щастя, під час прильотів тут вже нікого не було. Почитали послання з «капсули часу», яку лишили місцеві діти. Більшість записок — з побажанням миру. Журналістка проєкту читала ці слова під звуки канонади.
Артур — вірянин. І може розповісти про безліч випадків, які, на його думки, пояснюються тільки втручанням вищих сил. Це і міна, яка впала в нього перед обличчям і не розірвалась. І автомобіль, який зламався та затримав його у дорозі, фактично врятувавши життя. Джигіт показав один з розбомблених православних храмів Донбасу: він був зруйнований прямим попаданням російського снаряда.
Чоловіка непокоїть, що чекає на Україну після війни. Зокрема, подальша доля "трьохсотих". "Деякі хлопці дзвонять і кажуть: братан, я більше не можу, — розповідає Артур. — Ти розмовляєш із ним годину, згодом дзвониш, питаєш у родичів: де він? А тобі кажуть — повісився".
Адаптуватись після війни бійцям ЗСУ допоможуть колцентри для поранених
Джигіт вважає, що цю проблему частково можуть вирішити кол-центри для поранених військовослужбовців .
"Припустимо, я ветеран, у якого немає рук. Я сиджу вдома один, — каже чоловік. — Хто мені подзвонить? Всі мої друзі там [на фронті], половини з них вже немає в живих. Ми ж можемо створити колцентр, який буде дзвонити та питати: хлопці, як у вас справи? Поїхали на шашлики, давайте в гості до вас заїдемо. Просто дзвонити та питати як справи — цього буде достатньо".