21 серпня У Чехії та Словаччині згадують про вторгнення військ п’яти країн Варшавського договору на чолі із Радянським Союзом у 1968 році.
Керівництво СРСР вирішило окупувати Чехословаччину, що входила тоді до радянського Союзу, щоб покласти край процесу реформ, що отримав назву "Празька весна".
Сьогодні у Празі відбувся мітинг біля будівлі Чеського радіо, яке у 1968 році обстріляли з танків. Президент Чехії Петр Павел провів паралелі між подіями 1968 року та російським вторгненням в Україну.
Росія відтоді ніяк не змінилася. Хоча зараз вона називається інакше, те, яку зовнішню політику вона проводить і яких цінностей дотримується, повністю відповідає тому, що було раніше.
Підтримка України
Присутні на мітингу чеські політики наголосили на важливості підтримки офіційного Києва у боротьбі з російською агресією.
За словами спікерки Палати депутатів Маркети Пекарови-Адамової, сьогоднішня агресія Росії проти України багато в чому нагадує чехам про їхню власну травму, що залишилася від серпня 1968 року.
Найкращий спосіб вшанувати пам'ять усіх жертв тиранії минулого – наполегливо підтримувати борців із тиранією сьогодення. Українські бійці у цьому з нами, давайте й надалі будемо з ними
1968 – придушення "Празької весни"
Як повідомляє Український інститут національної пам’яті, у середині 1960-х у Чехословаччині поширилися настрої проти радянського впливу та розпочався рух за лібералізацію комуністичного режиму, відомий як "Празька весна".
Новий перший секретар Компартії Чехословаччини Александр Дубчек у 1968 р. запропонував реформаторську "Програму дій", спрямовану на побудову "соціалізму з гуманним обличчям": свобода слова і віросповідань, ліквідація цензури, скасування обмежень на поїздки за кордон тощо. Усе це викликало занепокоєння Радянського Союзу, який боявся втратити контроль над країною.
У ніч на 21 серпня 1968 р. радянські війська (для "ідеологічного" прикриття агресії були залучені також військові підрозділи інших країн Варшавського блоку: Польщі, НДР, Угорщини, Болгарії – всього майже 200 тисяч військ і 5 тисяч танків) увійшли на територію Чехословаччини.
Це була найбільша військова операція в Європі з часів Другої світової війни.
Чехословацька армія, попереджена радянським міністром оборони маршалом Андрієм Гречком про рішучість намірів інтервентів, не чинила опору.
Міжнародна спільнота засудила інтервенцію, однак обмежилася заявами про глибоку стурбованість. Александра Дубчека викликали до Москви та примусили відмовитися від задуманих реформ, а за рік виключили з партії. Ключові посади в уряді зайняли ортодоксальні комуністи.
Чехословаччина де-факто стала окупованою країною, радянські війська перебували на її території до 1991 року.