Перша леді України Олена Зеленська в інтерв’ю для ВВС відверто розповіла, як війна змінила її стосунки з чоловіком, а дітей з батьком. Як завжди, стримано Зеленька сказала - "Це, можливо, егоїстично, але мені потрібен чоловік, а не історична постать поруч". Не зважаючи на довгу розлуку вона переконана, що її родина витримає всі випробування.
Раніше Президент України зазначав, що заради безпеки спить у своєму кабінеті, тому вони живуть окремо, адже дружина перебуває з дітьми.
У лютому 2022 року, коли Росія вторглась в Україну, перша леді разом зі своїми дітьми місяцями переховувалася в секретних місцях. На початку вона відчувала "постійне відчуття адреналіну". Згодом, треба було заспокоїтись і починати жити в нових умовах.
Від того моменту, Зеленська почала їздити світом, зустрічається з лідерами та виступати з промовами задля просування України у світі.
"Ми живемо не разом з чоловіком, родина роз'єднана. Ми маємо можливість бачитися всі разом не так часто, як, звісно, ми хотіли б. Синові не вистачає батька", — зізналася у розмові Перша Леді України.
Олена Зеленька зізналася, що у її сім'ї є обмеження. Діти першої пари країни не можуть собі дозволити те, що можуть інші діти у їх віці. "Мені боляче на це дивитись, тому що мої діти нічого не планують. Моїй доньці 19. В такому віці молодь мріє про подорожі, нові відчуття, емоції. У неї немає такої можливості" - додала вона.
Згадуючи минуле, Олена Зеленька говорить, що не мріяла про те, щоб чоловік став "історичною постаттю". Жінка сумує за ним, і хоче, щоб він був поруч, хоча це може бути й "егоїстичним" бажанням.
Не зважаючи на смуток Зеленська переконана, що її чоловік "дійсно має енергію, силу волі, натхнення і впертість для того, щоб вистояти в цій війні". Та додає, що будь-яка людина в цій ситуації, яку я знаю, їй би було набагато важче, ніж йому. Він дійсно дуже-дуже міцна людина і витривала. І ця витривалість зараз нам всім дуже потрібна.
Невідомо коли закінчиться війна та Зеленська не залишає надію. "У нас є величезна надія на перемогу, але, коли ми її дочекаємося, ми не знаємо. І це довге очікування, постійний стрес даються взнаки".