Ворог таки зміг окупувати всю Луганську область. Як йдеться у повідомленні Генштабу, в умовах кратної переваги російських окупаційних військ в артилерії, авіації, реактивних системах залпового вогню, боєприпасах та особовому складі продовження оборони Лисичанська, останнього контрольованого нашою армією міста в цій області, призвело б до фатальних наслідків. Задля збереження життя українських захисників було прийнято рішення про відхід.
А голова Луганської ОВА Сергій Гайдай заявив, що українські війська залишили Лисичанськ для того, щоб не допустити оточення та вийти з міста без втрат. І що далі?
— Ворог у Лисичанську сконцентрував перевагу сил й переважав нас у 20 разів як за живою силою, так і за технікою та озброєнням, — каже Петро Черник, військовий експерт. — Особливо рашисти нас переважали в артилерії. Хочу нагадати, що залп однієї машини БМ-21 "Град" становить 40 важких снарядів. Були моменти, коли впродовж години залпи по місту завдавали 50 "Градів". Тобто наші військові в Лисичанську перебували під шквальним вогнем.
Лисичанськ та Сєвєродонецьк виконали свою стратегічну функцію. Відтягнули на себе величезні сили ворога, що дозволило нам суттєво покращити оперативні дії у південному напрямку на Херсонщині та частково на Харківщині. Не було жодного сенсу перетворювати Лисичанськ у другий Маріуполь.
— Усі статути й настанови по оперативному мистецтву передбачають, що боротьба з переважаючим противником і намагання утримати якийсь клаптик території, на якій він має суттєву перевагу, недоцільна. Жоден командир не наражатиме солдатів на небезпеку, розуміючи ці обставини, — розповідає полковник Сергій Грабський. — І в такому разі застосовують тактику маневрової оборони, що має на меті змусити противника розпилювати свої сили та засоби й атакувати з різних напрямків, а також використовувати всі можливі ресурси, щоб позбавити ворога його переваг. Крім того, на цьому етапі сили оборони мають завдавати агресору максимального ураження, щоб послабити його або й зовсім зупинити наступ. Із цими завданнями ми впоралися дуже добре.
Противник зосередив на цій невеликій, відносно всієї лінії фронту, ділянці до 40% свого бойового потенціалу, а це — приблизно 60 тисяч бійців. Та все, на що він спромігся за два місяці, — просунутися на 15 кілометрів. Тож це точно не оперативна перемога, а лише тактичне просування.
Основною метою ворога було знищення угруповання українського війська, яке діяло на тій території, шляхом взяття його в оточення. Цього вони також не досягли.
— На жаль, вся Луганщина на сьогодні вже окупована, — каже Дмитро Снєгирьов, співголова ГІ "Права Справа". — Передумовою захоплення Лисичанська стало форсування ворогом річки Сіверський Донець у районі Привілля за допомогою понтонно-мостової переправи, захоплення плацдарму.
Головне управління розвідки Міноборони не відреагувало на інформацію про цю переправу.
Сталося флангове охоплення позицій ЗСУ, що говорить про зміну тактики ворога, оскільки досі росіяни йшли в лобову на захоплення міст. Так було в Попасній, Рубіжному, Сєвєродонецьку. Ворог створив умови для оперативного оточення угруповання ЗСУ. Тому було прийнято єдине правильне рішення — вивести гарнізон з Лисичанська в напрямок Сіверська.
Але рух спротиву на окупованій Луганщині не припиняється. Зокрема, в Попасній було знищено склад боєприпасів та казарму з розквартированими військовими 150-ї мотострілецької дивізії рф. Завдано вогневого ураження по штабах так званого шостого козачого полку другого армійського корпусу "ЛНР".
С. Грабський: — Втрата частини території, на якій ми маневруємо, не означає знищення Збройних сил. Країна вважається непереможеною, допоки її армія здатна чинити опір і вести бойові дії. Навіть у таких складних умовах ми втримали війська й продовжуємо боротьбу.
Встояти, маневрувати й завдавати ураження противникові, який переважає аж у стільки разів, — це блискучий успіх нашої армії. Ми зробили більше, ніж могли, маючи значно меншу кількість сил і без прикриття з повітря. Це дозволило зберегти сили й закріпитися на інших позиціях.
— Що ворогові дає захоплення Луганщини?
Д. Снєгирьов: — Це дає підстави російській стороні подати бодай якийсь результат так званої спецоперації внутрішньому споживачеві. Заявити, мовляв, проміжний результат щодо виходу на адмінкордони області вирішено. Жодних військових переваг захоплення Луганщини ворогові не дає, це лише політична перевага.
— Куди ворог тепер кине свої сили?
Д. Снєгирьов: — Варто очікувати просування ворога в бік Сіверська та Слов’янська. Не випадково українська лінія оборони побудована по лінії Сіверськ — Слов’янськ — Соледар. Відведення українського угруповання з Лисичанська дає підстави вважати, що ми отримали додаткові резерви та виграли час. Змогли побудувати ешелоновану оборону на Донеччині. Тому ці міста, а також Бахмут та Краматорськ мають шанс залишитися під українським прапором.
Основні сили ворог кине на Донеччину та Харківський напрямок. Ворог вийшов на відстань, котра дозволяє ствольній артилерії вести прицільний вогонь по житлових кварталах Харкова. Не варто відкидати можливість захоплення цього обласного центру.
Богдан КУФРИК, Ірина БАТЮК
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Siły Zbrojne Ukrainy zostały zmuszone do wycofania się z Lisiczańska w obwodzie ługańskim. Jak wpłynie to na dalszy przebieg wojny?
Rosjanie zajął cały obwód ługański. Jak stwierdzono w komunikacie Sztabu Generalnego, "w warunkach wielokrotnej przewagi rosyjskich sił okupacyjnych w artylerii, lotnictwie, wyrzutniach rakietowych, amunicji i załodze, kontynuacja obrony Lisiczańska, ostatniego miasta kontrolowanego przez ukraińską armię w tym obwodzie, doprowadziłaby do fatalnych konsekwencji. W celu ratowania życia ukraińskich obrońców podjęto decyzję o wycofaniu się".
Szef Ługańskiej Obwodowej Administracji Wojskowej Serhij Hajdai powiedział, że wojska ukraińskie opuściły miasto, aby zapobiec okrążeniu i wycofać się bez strat. Co dalej?
Wróg skoncentrował przewagę sił w Lisiczańsku i przewyższał nas 20-krotnie pod względem żywej siły, sprzętu i uzbrojenia
- komentuje ukraiński ekspert wojskowy, Petro Czernyk. - Przewyższali nas zwłaszcza w artylerii. Przypominam, że wystrzał jednej maszyny BM-21 "Grad" to 40 ciężkich pocisków. Zdarzały się momenty, że w ciągu godziny na miasto wystrzelono z 50 "Gradów". Czyli nasze oddziały były pod niesamowitym ostrzałem - dodaje.
Lisiczańsk i Siewierodonieck spełniły swoją strategiczną funkcję. "Wzięły na siebie" ogromne siły wroga, co pozwoliło znacznie usprawnić działania operacyjne w kierunku południowym w obwodzie chersońskim i częściowo w obwodzie charkowskim. Robić z Lisiczańska drugiego Mariupola nie miało sensu
- dodaje Czernyk.
- Wszystkie statuty i instrukcje dotyczące sztuki operacyjnej przewidują, że walka z przeważającym wrogiem i próba utrzymania jakiegoś fragmentu terytorium, na którym ma on znaczną przewagę, jest niepraktyczna. Żaden dowódca nie narazi swoich żołnierzy na niebezpieczeństwo, znając te okoliczności - dodaje z kolei pułkownik Serhij Grabski. - W takim przypadku stosuje się taktykę obrony manewrowej, której celem jest zmuszenie przeciwnika do rozproszenia sił i środków oraz ataku z różnych kierunków, a także wykorzystanie wszelkich możliwych środków do pozbawienia wroga jego przewag. Dodatkowo na tym etapie siły obronne muszą zadać agresorowi maksymalnego rażenia, aby go osłabić lub całkowicie powstrzymać atak. Bardzo dobrze poradziliśmy sobie z tymi zadaniami - mówi.
Nieprzyjaciel skoncentrował do 40 procent swojego potencjału bojowego na tym niewielkim, w stosunku do całej linii frontu, obszarze, a to około 60 tys. bojowników. Jedyne, co udało mu się Rosjanom zrobić w ciągu dwóch miesięcy, to posunąć się o 15 kilometrów. Nie jest to więc zwycięstwo operacyjne, a jedynie postęp taktyczny.
Głównym celem wroga było zniszczenie grupy wojsk ukraińskich działających na tym terenie poprzez okrążenie go. Tego też nie osiągnęli.
- Niestety cały obwód ługański jest już dziś zajęty - mówi Dmytro Sniegiriow, współprzewodniczący inicjatywy społecznej „Prawa Sprawa". - Warunkiem zdobycia Lisiczańska było sforsowanie przez wroga rzeki Siwerskyj Doniec w rejonie Prywilla za pomocą przeprawy pontonowej i zdobycie przyczółka - dodaje..
- Nastąpiło też "flankowanie" pozycji Sił Zbrojnych, co wskazuje na zmianę taktyki wroga - do tej pory Rosjanie szli czołowo, by zdobywać miasta. Tak było w Popasnej, Rubiżnym, Siewierodoniecku. Wróg stworzył sobie warunki do operacyjnego okrążenia grupy Sił Zbrojnych Ukrainy. Dlatego podjęto jedyną słuszną decyzję - wycofanie garnizonu z Lisiczanska w kierunku Siwerska - dodaje Sniegoriw.
Ale ruch oporu w okupowanym obwodzie ługańskim nie ustaje. W szczególności w Popasnej zniszczono skład amunicji i koszary z kwaterowanymi żołnierzami 150. Dywizji Strzelców Zmotoryzowanych Federacji Rosyjskiej. Uszkodzenia ogniowe wyrządzono w kwaterę główną tzw. szóstego pułku kozackiego drugiego korpusu armii ŁRN.
S. Grabski: - Utrata części terytorium, na którym manewrujemy, nie oznacza zniszczenia Sił Zbrojnych. Kraj jest uważany za niezwyciężony tak długo, jak jego armia jest w stanie stawić opór i walczyć. Nawet w tak trudnych warunkach utrzymaliśmy nasze wojska i kontynuujemy walkę.
Opieranie się, manewrowanie i zadawanie strat przeciwnikowi, który wielokrotnie przewyższa liczebnie, jest wspaniałym sukcesem naszej armii. Zrobiliśmy więcej, niż mogliśmy, przy znacznie mniejszej sile i bez osłony powietrznej. Umożliwiło to zachowanie siły i zdobycie przyczółka na innych pozycjach
- dodaje.
- Co daje wrogowi zajęcie obwodu ługańskiego? - pytamy.
D. Sniegiriow: - Daje to stronie rosyjskiej podstawy do przedstawienia jakiegoś sukcesu tzw. operacji specjalnej. Mogą ogłosić, że pośredni rezultat dotyczący wejścia w granice administracyjne regionu jest osiągnięty. Zdobycie obwodu ługańskiego nie daje wrogowi żadnych przewag militarnych, jest jedynie przewagą polityczną.
- Dokąd wróg rzuci teraz swoje siły?
D. Sniegiriow: - Należy spodziewać się, że nieprzyjaciel posunie się w kierunku Siwerska i Słowiańska. To nie przypadek, że linia obrony Ukrainy budowana jest na linii Siwersk-Słowiańsk-Soledar. Wycofanie się ukraińskiej grupy z Lisiczańska daje powody, by sądzić, że otrzymaliśmy dodatkowe rezerwy i zyskaliśmy czas. Udało się zbudować obronę w obwodzie donieckim. Dlatego te miasta, a także Bachmut i Kramatorsk, mają szansę pozostać pod ukraińską flagą - dodaje.
Główne siły wróg rzuci na kierunek doniecki i charkowski. On przybliżył się na odległość pozwalającą artylerii prowadzić ogień po dzielnicach mieszkalnych Charkowa. Nie warto odrzucać możliwości zdobycia tego obwodowego centrum
- mówi.
Bohdan KUFRYK, Iryna BATIUK
