Міністр оборони України Олексій Резніков раніше заявляв, що Україна очікує на постачання таких ракет. "Ми отримаємо спеціальні протирадарні ракети, яких раніше у нас не було. Це дозволить нам з вами ефективно руйнувати їх систему радарів, по суті, осліплювати ворога, що дасть можливість потім отримати перевагу для контрнаступу", — сказав Олексій Резніков.
— Американська протирадіолокаційна ракета AGM-88 HARM (High-speed Anti-Radar Missile) — це тактична протирадіолокаційна ракета класу "повітря-земля", — розповідає Валерій Рябих, військовий експерт, директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії Defense Express. — Це дуже потрібна нам зброя.
Вони можуть застосовуватися на відстані до 150 кілометрів, а останні модифікації й до 300 кілометрів. Ця ракета була спеціально розроблена ще в 1985 році для боротьби з радянськими системами ППО С-300 й вже сучаснішими С-400.
За останній тиждень зросла кількість повідомлень про знищення зенітно-ракетних систем противника, зокрема С-300. ЗСУ знищила щонайменше 14 цих систем. А також спеціальну радіолокаційну станцію зі складу ЗРК С-300, котра призначена для виявлення балістичних ракет.
— З чого їх запускають?
— Їх випускають з літаків, котрі є на озброєнні країн НАТО. Мова йде про F-15E, F-16, F/A-18, а також Tornado та Eurofighter. Жодного з цих літаків в Україні на озброєнні немає, як мінімум, офіційно.
— Тому є питання, як українські війська можуть застосовувати AGM-88 HARM?
— Ймовірно, з’явилося технічне рішення, котре дозволило адаптувати українську авіацію до цих ракет. Відомо, що свого часу українська сторона вела перемовини з ізраїльською компанією стосовно модернізації наших літаків, а саме Мі-29. Роботи включали інтеграцію у винищувач як ракет "повітря-повітря", так і "повітря-земля" західних зразків без зазначення типів. Можливо, самі розробники запропонували свій варіант подібної адаптації.
Богдан КУФРИК
Nowe amerykańskie pociski "oślepiają" Rosjan. Ukraina "ukąsiła" już kilkanaście systemów radarowych
Zastępca sekretarza obrony USA Colin Kahl poinformował o przekazaniu pocisków antyradarowych siłom powietrznym Ukrainy. Nie sprecyzował, o które pociski chodzi, ale inny przedstawiciel resortu obrony zdradził, że chodzi o pocisk przeciwradarowy AGM-88 HARM (High-speed AntiRadar Missile). Minister obrony Ukrainy Ołeksij Reznikow stwierdził wcześniej, że Ukraina czeka na dostawę takich pocisków. - Otrzymamy specjalne pociski antyradarowe, których wcześniej nie mieliśmy. To pozwoli nam skutecznie zniszczyć rosyjskie system radarowe i oślepić wroga, co da nam możliwość uzyskania przewagi w kontrofensywie – powiedział Ołeksij Reznikow.
- Amerykański pocisk przeciwradarowy AGM-88 HARM (High-speed Anti-Radar Missile) to taktyczny pocisk klasy "powietrze-ziemia" - mówi Walerij Riabych, ekspert wojskowy, dyrektor ds. rozwoju firmy informacyjno-konsultingowej Defense Express. - To broń, której naprawdę potrzebujemy - dodaje. Może być używana na odległość do 150 kilometrów, a jej najnowsze modyfikacje - do 300 kilometrów.
Pocisk AGM-88 HARM został specjalnie opracowany w 1985 roku do zwalczania radzieckich systemów obrony powietrznej S-300 i nowocześniejszej S-400.
W ciągu ostatniego tygodnia wzrosła liczba doniesień o zniszczeniu przeciwlotniczych systemów rakietowych przeciwnika, w szczególności S-300. Siły Zbrojne Ukrainy zniszczyły co najmniej 14 takich systemów. Zniszczona została także specjalna stacja radarową z systemu systemu przeciwlotniczego S-300, przeznaczona do wykrywania pocisków balistycznych.
Skąd i w jaki sposób startują te rakiety?
- Wykorzystywane są do tego samolototy, które posiadają państwa NATO. Mowa o F-15E, F-16, F/A-18, a także Tornado i Eurofighter. Żadnego z tych samolotów Ukraina nie ma, przynajmniej oficjalnie - mówi Walerij Riabych.
W jaki sposób wojska ukraińskie mogą używać AGM-88 HARM?
- Prawdopodobnie pojawiło się rozwiązanie techniczne, które umożliwiło przystosowanie ukraińskiego lotnictwa do tych pocisków. Wiadomo, że kiedyś strona ukraińska prowadziła negocjacje z izraelską firmą w sprawie modernizacji swojego samolotu, czyli Mi-29. Prace obejmowały integrację pocisków powietrze-powietrze i powietrze-ziemia do zachodniej konstrukcji bez określania ich typów. Być może sami konstruktorzy zaproponowali swoją wersję takiej adaptacji - dodaje.
Bohdan KUFRYK
