Санкції зіграють чималу роль у скороченні виробництва боєприпасів. Будучи відрізаними від поставок західного обладнання, запчастин і матеріалів, російські виробники артилерії та боєприпасів неминуче зіткнуться в найближчій перспективі не так зі стагнацією, як з катастрофічним зменшенням темпів, пише The Insider. Водночас російська промисловість не має потенціалу для серйозного збільшення виробництва не тільки через ембарго на постачання обладнання, а й через порівняно низьку продуктивність праці.
На думку видання, одна з найбільш недооцінених проблем — обмеженість російських запасів артилерійських снарядів. Радянські снаряди для ствольної артилерії не могли зберігатися довго, а тому вже влітку 2002 року в ході Другої чеченської війни російська армія зіткнулася з дефіцитом артилерійських снарядів основних калібрів 122 міліметри і 152 міліметри. При цьому темпи витрати снарядів у ході двох чеченських воєн були значно нижчими, ніж у ході сучасної війни в Україні: тут за високої інтенсивності бойових дій розхід сягає 40-60 тисяч снарядів усіх типів на добу, а в періоди дуже умовного "затишшя" знижуються хіба до 24 тисяч на добу.
До кінця 2017 року за програмою відновлення боєприпасів в росії відновили 1,7 мільйона боєприпасів та ракет усіх типів. Загальний річний темп поповнення артилерійських арсеналів у 2010-х роках не перевищував 1,6-1,7 мільйона снарядів усіх типів.
"Виходить, що за півроку агресії проти України росія мала витратити не менше 7 мільйонів ??снарядів, без урахування втрат прифронтових складів внаслідок українських ударів. Іншими словами, за збереження інтенсивності війни на нинішньому рівні, москва вже до кінця 2022 року зіткнеться зі справжнім снарядним голодом і з метою економії змушена буде скорочувати використання артилерії", — зазначають автори матеріалу.
У зв'язку з цим росія почала завдавати ударів по українських містах за допомогою систем ППО/ПРО С-300 і С-400. Щоправда, кількість боєзапасів до ракет для цих систем вимірюється тисячами або, максимум, десятками тисяч, але ніяк не сотнями тисяч і тим більше не мільйонами штук, наголошують у виданні.
Обсяги щорічного виробництва далекобійних крилатих та оперативно-тактичних балістичних ракет кожного типу вимірюються у кількості до 50 одиниць. Причому щодо морських ракет "Калібр", авіаційної ракети Х-101 та крилатої ракети наземного базування 9М729, які фактично є ??різновидами однієї й тієї ж ракети, сумарна кількість становить 100 одиниць на рік.
Що ж до крилатих ракет "Онікс" ця кількість трохи вища за 55 одиниць, а чисельність ракет Х-32 навряд чи перевищує 20 одиниць. Загалом виходить, що обсяги виробництва російських високоточних ракет дальністю понад 300 кілометрів становлять 225 одиниць на рік.