Ще в лютому, до видачі Гаагою ордерів на арешт президента Росії Володимира Путіна та російської дитячої омбудсменки Марії Львової-Бєлової у справі про "кіднепінг" у державних масштабах, було підтверджено понад шість тисяч насильно вивезених українських дітей. Сьогодні ця цифра зросла до 16 тисяч, з яких українській владі відоме перебування 10,5 тисячі малюків. При цьому українським батькам вдалося повернути лише 300 дітей.
Один із яскравих прикладів меркантильної депортації — історія Аліни та Світлани Попових (15-річна дочка та її мама). Євгенія, подруга Світлани, дала притулок її дочці в Херсоні, поки той був під окупацією.
Щодня Аліна вислуховувала від "тимчасової мами" історії про страти, які ЗСУ нібито здійснюють на звільнених територіях над тими, хто, як і Євгенія, отримував від "нової влади" пайки. Зрештою налякана Аліна погодилася переїхати з Євгенією до Росії, де "нова мама" за те, що вивезла чужу дитину, отримала квартиру та фінансові виплати.
Євгенія була аб'юзивною "матір'ю", знущалася і била "дочку". Та намагалася скаржитися, але Євгенія не давала їй виходити на зв'язок із батьками. І все ж таки дівчинку врятували: матері, яка проїхала через Білорусь та РФ 1,5 тисячі кілометрів, вдалося дістатися до села, де тримали Аліну, та повернути дочку додому. "Якби я приїхала на чотири дні пізніше, моїй дочці вже оформили б російські документи і все — дороги назад для неї не було б", — каже жінка.
Як зазначає The Guardian, ще важче визволяти дітей із таборів та інтернатів, де їм місяцями промивають мізки. Після такої обробки діти вже самі відмовляються повертатися через страх того, що Україна нібито робить із "зрадниками". "У нас був випадок хлопчика, який після двох тижнів у прийомній сім’ї не хотів повертатися. Його переконали, що українці зроблять йому боляче", — розповів виданню Микола Кулеба, колишній дитячий омбудсмен України, який тепер керує фондом Save Ukraine.
До того ж, російська влада робить усе, щоб блокувати повернення дітей, багатьох ховають у "центрах перевиховання" і за прискореною процедурою видають документи.
"Вони розуміють, що кожен із цих випадків є військовим злочином, і все частіше намагаються блокувати повернення. Вони роблять його все важчим і важчим. А час працює проти цих дітей. Деякі з них походять із дуже вразливого середовища, і ми визнаємо, що на них легко вплинути, особливо через шість місяців", — зазначає Кулеба.