9 листопада командувач Об'єднаного угрупування російських військ генерал армії Сергій Суровікін доповів міністру оборони Сергію Шойгу про рішення відвести війська з Херсона. Він назвав рішення непростим, але необхідним, оскільки за його словами, місто та прилеглі до нього населені пункти було неможливо постачати.
10 листопада стало відомо, що Збройні Сили України звільнили село Киселівка, що за 15 кілометрів від Херсона. Місцеві жителі розповідали, що впродовж дев’яти місяців життя під окупацією, довелося пережити різне. Окупанти тримали селян в страху. "Танки їхали цією нашою дорогою, "зетки" їхали. Якщо люди виходили з подвір’я або їхав хто на велосипеді – на "тих" не можна було й дивитися. Вони обстрілювали, вони вбивали людей на місці. Як впало нам на двір 15 касетних бомб! Добре, що будинок міцний, тільки шифер посипався. І вся дорога була засипана цими касетними бомбами", - сказала у коментарі Радіо Свобода пані Лідія, місцева жителька.
ЗСУ увійшли у Херсон під оплески та радісні вигуки
Росія виводила свої війська з Херсону, а тим часом ЗСУ входили у Херсонську область. Генерал, командувач оперативно-стратегічного угруповання військ Таврія Олександр Тарнавський у документальному фільмі "Рік. Херсон" Дмитра Комарова розповів, що відхід російської армії з Херсону був зумовлений страхом попасти в оточення.
"Вони розуміли прекрасно, що це угруповання військ могло або потрапити в оточення, або бути знищеним. Для росіян слово "оточення" – це одне із найслабших місць. Коли вони чують слово "оточення", вони дуже професійно втікають", - сказав генерал.
11 листопада ЗСУ увійшли в Херсон та звільнили частину правобережжя області. Місцеві зустрічали українських військових зі сльозами щастя на очах. Люди стояли з прапорами, квітами та скандували "ЗСУ".
Жителі Херсона просто посеред вулиці розпалили багаття та танцювали довкола вогнища. Українці співали "Ой у лузі червона калина", тримали у руках державні стяги та скандували:"ЗСУ".
14 листопада звільнене місто відвідав президент Володимир Зеленський.
Він взяв участь у церемонії підняття прапора України, нагородив військових та поспілкувався з бійцями, місцевими, а також журналістами.
Згодом тривала довга робота з налагодження постачання продуктів, відновлення зв’язку, а також електрики та опалення.
