Чи запрацює цей механізм в Україні?
Слово "лобізм" в Україні традиційно має негативний контекст. Адже за цим поняттям зазвичай приховується захист інтересів великого бізнесу, олігархів. Зазвичай робота українських "лобістів" полягає в тому, щоб занести потрібним депутатам "валізку" з грошима, щоб переконати голосувати за ту чи іншу ініціативу, пише Польсько-українська торгівельна палата.
Про необхідність узаконити лобізм в Україні говорять з 1991 року
В усякому разі, саме у 1991 році на теренах країни з’явилося саме поняття лобізму. В той час як у цивілізованому світі лобізм став бізнесом з багатомільярдним обігом, відрегульований на законодавчому рівні.
Спроби унормувати просування інтересів великого бізнесу в українському парламенті весь час відкладалися до кращих часів. У період 1999-2003 років було підготовлено чотири проєкти законів, три з яких були внесені на розгляд Верховної Ради:
- "Про лобіювання в Україні",
- "Про правовий статус груп, об’єднаних спільними інтересами (лобістських груп) у Верховній Раді України",
- "Про діяльність лобістів у Верховній Раді України» та «Про регулювання лобістської діяльності в органах державної влади".
Однак жодна з ініціатив не знайшла підтримки в парламенті, а ринок лобіювання продовжував перебувати в тіні і процвітати, попри численні корупційні ризики.
Аналітики зауважують: через те, що на законодавчому рівні лобізм в Україні не закріплений, складається враження, що йому немає місця в політичній площині. Але ж це не так: лобізм у різних проявах активно використовується. Певною мірою така латентність всіх влаштовує, оскільки немає обов’язкових правил гри, а відтак можна діяти на власний розсуд, зазвичай обираючи корупційні способи досягнення бажаного результату.
Чи означає це, що припиняться спроби діяльності "клубів за інтересами"? Автори законопроєкту заявляють, що у перспективі це можливо. Адже бізнес чи бізнес-асоціації зможуть укладати прозорі контракти з лобістами для цивільного просування своїх інтересів. Для цього планують створити публічний реєстр лобістів, для яких передбачено обов’язкову реєстрацію.
Голова НАЗК Олександр Новіков розповів, що реєстр планують створити на базі платформи для розгортання державних реєстрів, яку розробила команда Мінцифри.
Компанія зможе укласти угоду з лобістом, вказаним у реєстрі
Також лобіст може зареєструватися після підписання контракту з представником бізнесу. Чітких рекомендацій немає. Головне, щоб усе відбувалося у правовому полі. Така співпраця, запевняють ініціатори законопроекту, плідна й взаємовигідна для будь-якого бізнесу, окрім того, клієнтом бенефіціаром чи власником якого є громадянин РФ чи білорусі.
Серед переваг запропонованих змін аналітики виділяють наступні:
- прозорість, яка дозволяє знайти інформацію про лобіста з відкритих джерел завдяки реєстру та звернутися до нього за послугами;
- право лобістів офіційно зустрічатися з представниками законодавчої та виконавчої влади.
- лобісти можуть стати офіційними співавторами законопроєкта та бути присутніми на засіданні комітетів Верховної ради.
Окрім лобістів, законопроєкт має врегулювати питання адвокації, якою займаються громадські організації. На відміну від лобізму, метою адвокації не є отримання прибутку, пояснюють ініціатори документу. До того ж, ГО не зобов’язані подавати звітності, а їхня реєстрація не обов’язкова.
Фахівці лабораторії законодавчих ініціатив звернули увагу, що автори законопроєкту наполягають на запровадженні європейської моделі лобіювання, оскільки вона не передбачає жорсткої звітності, як це відбувається у США, де ринок надмір зарегульований. Експерти ж виступають за врахування найкращого міжнародного досвіду як європейського, так і американського. Придивитися до основних міжнародних стандартів у сфері лобізму та все, що з ним пов’язано, взяти до уваги рекомендації та резолюції Ради Європи і Організації економічного співробітництва та розвитку.
У запропонованому законопроєкті планують запровадити Кодекс етичної поведінки для учасників лобіювання, який має регулювати правила їх співпраці з законодавцями та іншими представниками влади й бізнесу. З такою пропозицією погоджуються не всі.
Аналітики зауважують, що відповідно до міжнародної практики кодекс поведінки (етичний кодекс) є внутрішнім документом певного об’єднання людей за професійною ознакою, у тому числі лобістів, які домовилися дотримуватися певних правил у своїй діяльності. У такому випадку НАЗК виступатиме зовнішнім регулятором стосовно учасників процесу лобіювання, а відтак серед останніх може скластися упереджене ставлення до нав’язаних їм правил поведінки, навіть за умови проведення попередніх консультацій.
Низка аналітиків висловлюються за детальне опрацювання документа. Однак погоджуються з тим, що саме суспільство дозріло до законодавства про лобізм, але з чітким і прозорим механізмом запобігання корупційним проявам. Інакше законопроєкт ризикує повторити долю чергового акту популізму. Або взагалі не пройти ні перше, ні друге читання у ВР.
Тим часом громадські активісти у переважній більшості схвалюють легалізацію лобізму. Бо саме законодавче врегулювання забезпечить над ним державний і громадський контроль. Поки цього не зроблять, лобізм буде й надалі тісно переплітатися з корупцією.
Вікторія Чирва
