"Триває звільнення українських міст та української культури від комуністичної, радянської та російсько-імперської нечисті. Місцева влада має остаточно очистити простір від маркерів антиукраїнської політики – демонтувати та перемістити пам’ятники" – прокоментував тимчасовий в.о. міністра культури та інформаційної політики Ростислав Карандєєв.
Пам’ятник Пушкіну знесли буквально наступного дня після урядового рішення – він стояв у однойменному парку з 1961 року. Це статуя заввишки 3,5 метра на постаменті, підписана словами "Пушкіну – український народ". На момент знесення невідомі полили його фарбою, а на постаменті написали "Деколонізацію не спинити, імперію геть!".
Історик, доцент кафедри археології та музеєзнавства історичного факультету КНУ ім. Т. Шевченка Кирило Третяк одним із перших підтримав демонтаж пам’ятника. Зізнається, що завжди сприймав Пушкіна, як символ гідридної колонізації. Російський поет сприймав Україну як російську територію і це добре проглядається у його творах, вважає історик.
Кияни пропонують встановити пам'ятник псу Патрону
Замість демонтованого монумента мешканці столиці пропонують місцевій владі розглянути питання щодо встановлення пам’ятника відомому в Україні та за її межами саперу — псу Патрону. Ініціативна група вже почала збирати підписи під петицією до столичної влади. Свою ідею автори документа пояснюють тим, що саме пес Патрон став символом відданості та спротиву України проти російських загарбників. Він створює позитивну атмосферу і дає надію людям у найскладніші воєнні роки. У петиції зауважують, що пам’ятник стане однією з нових, сучасних візитівок міста, що сприятиме залученню туристів та економічному зростанню бізнесу в туристичній та сувенірній галузі, пише Польсько-українська торгівельна палата.
Остаточного рішення у столичній мерії ще не ухвалили. Скоріш за все, цю ідею винесуть на широке обговорення. Уже стає традицією, що ухвалення нормативних актів та реальні кроки деколонізації влада зазвичай робить після чергового колективного імпульсу.
"Як показує практика цих процесів — як би ми їх не називали — декомунізація, дерусифікація, деколонізація, — завжди ініціатива йшла попереду правового регулювання, тобто був суспільний запит. Якби не було цих запитів, то, я думаю, ми б ще досі не мали правового поля. Можна сказати, що громадянське суспільство випереджає державу в цих процесах", — пояснює політолог Тарас Радь.
Втім, до думки громадськості влада прислухається не завжди. Від початку російсько-української війни, ще у 2014 році активісти вимагали знесення монумента Миколі Щорсу. Підтримав демонтаж пам’ятника як такого, що підлягає закону про декомунізацію, й Інститут національної пам’яті.
У листопаді 2021 року саме цей інститут запропонував перенести монумент до музею "Парк радянського періоду", що на Сумщині. Зрештою, виявилося, що за таке рішення Київська міська рада проголосувала ще у 2017-му, але проти цього виступив міський голова Києва Віталій Кличко, стверджуючи, що пам’ятник Щорса "один із найгарніших в Європі". І тільки зараз столична влада розглядає варіанти того, як знести пам’ятник Щорсу.
Депутат Київради, радник міського голови Дмитро Білоцерковець каже, що міські служби вивчають, яким чином технічно зняти цей монумент, бо "він складний, важкий і демонтувати його буде не так просто, як може здатися".
За словами депутата, технічно можливі два варіанти: демонтаж усієї скульптури з конем або ж знесення тільки фігури військового ватажка більшовиків Щорса.
"За попередніми даними, технічно можливо розрізати саму статую Щорса і прибрати його з коня. На жаль, за таких умов більша частина "людини" не буде збережена. Цей бюст можливо зняти обережно і зберегти для переміщення до майбутнього музею радянської окупації.
Кінь же справді може залишитись на бульварі Тараса Шевченка. Коні ж не винні", — заявив Білоцерковець.
Наразі триває робота з підбору інструментів і обладнання для цих робіт. Київська влада веде консультації з експертами. Низка аналітиків вважає, що пам’ятник Щорсу, який, за експертизою багатьох істориків, дослідників, є твором мистецтва, треба прибрати, але не знищувати. Натомість пропонують створити спеціальні музеї російської окупації на зразок тих, які існують у країнах Балтії. Екземплярів для такого музею вже кількасот з усієї України.
Між тим, думки українців щодо знесення пам’ятникам діячам російської культури, зокрема, Олександру Пушкіну, розділилися. Так, мер Одеси Геннадій Труханов категорично проти знесення у місті пам’ятника російському поету. На його думку, він відомий у світі, його люблять і поважають, а пам’ятник встановлювався за кошти громади, тому рішення про знос теж мають приймати одесити. А колишній радник глави ОП Олексій Арестович, який останнім часом просуває неоднозначні проросійські наративи, назвав українців "дикунами" і припустив, що демонтаж пам’ятника Пушкіну призведе до "занепаду української культури".
Більшість експертів переконана, що російському поету - не місце в Україні
Втім, переважна більшість політиків, експертів, істориків та пересічних українців переконана, що російському поету з його імперіалістичними поглядами – не місце в Україні.
І суспільний запит на знесення їхніх монументів поступово задовольняється: тільки впродовж 2022 року в Україні демонтували 145 пам’ятників, пов’язаних з російською чи радянською культурою та історією. Серед демонтованих пам’ятників 28 присвячені російському письменникові Олександру Пушкіну, 9 — Максиму Горькому, по 4 — російському полководцю Олександру Суворову та письменникові Миколі Островському, 1 — російській імператриці Катерині II та ще понад 20 пам’ятників та пам’ятних знаків на честь "радянських визволителів". А на розгляді у місцевих громадах перебувають реєстри десятків пам’ятників і пам’ятних знаків, запланованих до демонтажу.
Декомунізацію й деколонізацію вже не спинити.
Вікторія Чирва
