Хімічна зброя окупантів: які заборонені речовини застосовують росіяни проти ЗСУ

Командувач ОСУВ "Таврія" Олександр Тарнавський повідомив, що за добу окупанти скинули на українські позиції чотири гранати з хімікатами. Ця зброя має сльозогінно-задушливу дію. Лише за січень 2024 року зафіксували понад пів сотні атак. І вони стають інтенсивнішими, заявили в управлінні радіаційного, хімічного та біологічного захисту ЗСУ.

Російські війська знову застосували заборонену хімічну зброю проти ЗСУ на Запорізькому напрямку та Донеччині. Про це у вівторок, 20 лютого, повідомив командувач ОСУВ "Таврія" Олександр Тарнавський. За його словами, за добу окупанти скинули на українські позиції чотири гранати з хімічним наповненням. Ця зброя має сльозогінно-задушливу дію.

І на Запорізькому напрямку, і на Донеччині росіяни поновили застосування отруйних речовин: зафіксовано загалом 4 скиди гранат із хімічною речовиною сльозогінно-задушливої дії

- йдеться у повідомленні.

Дивись відео Спеціальний трибунал щодо злочину агресії проти України? Пропозиція Європарламенту

Росіяни почали активно використовувати хімічну зброю

Росіяни під час війни в Україні все частіше застосовують заборонену хімічну зброю. Лише за січень 2024 року зафіксували понад пів сотні атак. І вони стають інтенсивнішими, заявили в управлінні радіаційного, хімічного та біологічного захисту Командування сил підтримки ЗСУ. 

У грудні минулого року російські окупанти вперше застосували проти українських захисників нові газові гранати РГ-ВО, які містять заборонену токсичну речовину хлорацетофенон. Її призначення - вбивство живої сили, наголосив представник Центру досліджень трофейного та перспективного озброєння та військової техніки, капітан Андрій Рудик.

Раніше російська армія застосувала хімічну зброю у двох районах на фронті в Україні - на Бахмутському та Сватівському напрямках. Ймовірно, мова йде про небезпечну речовину хлорпікрин.

А ще раніше російські окупанти використали проти українських захисників Люїзит на Бахмутському напрямку.

Що таке хлорпікрин?

Хлорпікрин, який використовують російські військові, також відомий як нітрохлороформ, є безбарвною або блідо-жовтою маслянистою рідиною з різким запахом. Речовину 1848 року відкрив шотландський хімік Джон Стенхаус, влаштувавши реакцію гіпохлориту натрію з пікриновою кислотою. Сьогодні його виробляють завдяки реакції нітрометану з гіпохлоритом натрію або хлороформу з азотною кислотою.

Температура кипіння чистого хлорпікрину становить 112 градусів за Цельсієм, речовина погано розчиняється у воді, але добре - в іприті, дифосгені та багатьох інших отруйних речовинах. Не горить, має більшу густину в порівнянні з повітрям і дуже токсичний.

При контакті хлорпікрин викликає сильне запалення очей, носа, горла, дихальних шляхів. Ефективно працює як сльозогінний газ, швидко позбавляє людину боєздатності, але у великій концентрації (2 мг/л при експозиції 10 хв) може призвести до смерті. Крім того, хімікат отруює воду та їжу солдатів.

Через отруйні властивості речовину у великих кількостях використовували під час Першої світової війни та накопичували під час Другої світової війни, військами СРСР застосовували її в Афганістані. Наразі її заборонено використовувати у військових цілях згідно з Конвенцією про заборону хімічної зброї нарівні з синильною кислотою.

Що таке Люїзит? 

Люїзит – це бойова отруйна речовина шкірнонаривної дії, єдине відоме практичне застосування якої – як компонент у хімічній зброї.

Люїзит належить до стійких отруйних речовин, за нормальних умов має різкий подразнюючий запах. Цій речовині притаманна подразнююча дія на слизові оболонки та органи дихання. Перші ознаки отруєння з'являються вже через 3-5 хвилин після потрапляння люїзиту на шкіру чи в організм. 

В разі легкого ураження ознаки отруєння люїзитом зникають за кілька днів. Водночас важке ураження має такі симптоми як нудота, головний біль, втрата голосу, блювання, слабкість. Якщо в постраждалого спостерігаються спазми в грудях та задуха – це ознаки тяжкого отруєння.

Зауважимо, що використання хімічної зброї суворо заборонено Конвенцією про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї та про її знищення від 13 січня 1993 року.