Мурали є невідмінною частиною Варшави. Якісь з них є рекламними, якісь вказують на певну історичну подію, проблему чи є творчим проєктом самого автора. Створення такого стріт-арту — це клопітка та виснажлива праця, яка потребує певного досвіду та навичок.
"Це дуже важко. Я жартую, що це робота напівбудівельника - напівхудожника, тому що це великий масштаб. Це великі відра фарби, валики, пензлі широкі. Під кінець дня, я могла просто не відчувати свого плеча, від того, що я весь день махала валиком", - розповідає у розмові з Ukrayina.pl художниця Ярослава Голиш, яка намалювала у польській столиці близько 20 стінописів. За її словами, якщо малюнок великий, у його створенні можуть брати участь від 2 до 5 людей. Тому у такій роботі потрібно проявити не тільки свій професіоналізм, але й навички роботи у команді.
Ярослава походить із Закарпаття, а до Варшави потрапила три роки тому, зокрема, через мурали. Вона навчалась в Українській Академії Друкарства на спеціальності "Станкова графіка". Маючи можливість, завдяки співпраці її навчального закладу з одним із польських університетів, поїхала на магістратуру вчитись до Польщі.
Після закінчення навчання, дівчина переїхала до польської столиці, де одразу почала працювати в компанії, яка займається малюванням рекламних стінописів. За її словами, потрапити на таку роботу доволі важко, адже замовниками часто є великі корпорації - зокрема, Netflix чи Sony і тому художник повинен бути професіоналом.
"Щоб потрапити до цієї фірми, ти маєш пройти малярські тести. Вони тривають декілька днів. Потрібно на стінах намалювати декілька завдань. Наприклад, написати текст, реалістично намалювати пляшку чи гарний портрет. Я в той момент вперше в житті малювала на стінах", - каже Ярослава. Після повномасштабного вторгнення, компанія, у якій працювала дівчина, також створювала мурали на підтримку України.
"Не хочу використовувати свою титанічну працю в цілях комерції": що не так із рекламними стінописами
Художниця зізнається, що така праця важка не лише фізично, а й морально. Рекламні мурали зазвичай "живуть" 2-3 тижні, після чого їх замальовують.
Так виходило, що я досить багато муралів намалювала, але коли до мене приїжджали знайомі з інших міст чи родичі, то вони просили мене показати свої роботи. А все, що я могла показати - це фото в телефоні, тому що їх більше не існувало
На питання, чому великі фірми вибирають для реклами саме мурали, а не друк на банері, Ярослава посилається на право. Річ у тому, що згідно з розпорядженням Міністра внутрішніх справ та адміністрації з 16 серпня 1999 року, реклами мають бути розміщені у такий спосіб, щоб не обмежувати денного світла для жителів будинку. "На будинках, у яких є хоча б одне малесеньке вікно, не можна вішати банер, і взагалі щодо цього є багато інших обмежень. Тому малюються мурали, щоб обійти правила", - це за словами нашої співрозмовниці, є однією з причин, чому рекламодавці приймають таке рішення.
Зараз дівчина виступає проти рекламних муралів через цей обхід права, а також через те, що малюнок, який має бути на стіні, не створений спеціально для цього. За її словами, зазвичай береться стандартний банер, який у меншому форматі може бути розвішаний по всьому місту.
"Я просто в якийсь момент зрозуміла для себе, що я не хочу брати в тому часті. Ті мої навички, мої вміння малювати, які я здобула титанічною працею впродовж багатьох років навчання - я не хочу їх використовувати в цілях комерції й розтрачувати свою енергію на те, з чим я не згідна „ - розповідає Ярослава і додає, що хоче створювати власні стріт-арти, які будуть нести певний зміст. Дівчина також зараз працює у варшавському Музеї сучасного мистецтва, де відповідає за навчальну сферу: проводить майстер-класи та інші активності. Окрім цього, художниця працює й над іншими творчими проєктами.
Мурали можуть надихати
У Варшаві можна знайти три стінописи, які дівчина проєктувала власноруч. Два з них знаходяться на вулиці Chłodna 11, де донедавна дівчина мала власну студію-галерею. Один із них називається "Be brave", що нав’язує до фрази "Be brave like Ukraine" (перекл. "Будь хоробрим, як Україна").
Я цей мурал ніби створила для всіх, але для себе найбільше. Тому що я кожен раз іду, бачу цей напис "be brave" і в мене всередині з'являється багато тепла, рішучості, піднесення. Мені б дуже хотілось, щоб люди частіше на нього дивились і в них з'являлись подібні відчуття. Для цього, в принципі, він був і створений
Другий мурал стосується кліматичних змін. Напис "Klimat w twoich rękach" (перекл. "Клімат у твоїх руках"), за словами авторки, має дати людям поле для роздумів щодо того, що вони особисто можуть зробити для екології.
Ці два мурали вдалось створити завдяки грантам. Третій арт можна побачити у мистецькому просторі Wil-Lab, що знаходиться у Віляновському палаці. "Ідея проєкту була в тому, щоб зробити такий мурал, який би об'єднував українську спільноту з польською. Посередині знаходиться палац Вілянув, а по боках різні руки, які показують польський прапор і український. Там є ще різні кольорові плями, які їх поєднують в таку єдину спільну мову творчості", - пояснює Ярослава.
У дівчини також є свій улюблений стінопис - "Космонавтка", на якому зображена відома польська акторка та зірка естради Ірена Квятковська. В одному з інтерв’ю жінка зізналася, що мріє полетіти на Місяць. Саме тому у вигляді космонавтки акторку і зобразили на муралі, в честь 110 річниці від її народження.
Напис польською "Я не боюсь жодної праці", мотивує нашу співрозмовницю. "Ці слова дають зрозуміти, що своєю працею можна багато чого досягнути, і не треба боятися цих викликів", - стверджує Ярослава.
Що цікаво, ці слова, які написані на муралі, присвяченому акторці, походять із культового серіалу "Сорокарічний" (ориг. "Czterdziestolatek"), у якому знімалась Квятковська. Фраза "Я жінка роботяща і я не боюсь жодної праці" звучить з вуст героїні кожної серії, адже кожного разу вона змінює професію. У польській мові цей вислів вкорінився — ним описують професійно різнобічну особу, яка не боїться труднощів, наприклад, зміни професії або влаштування на нову роботу.
