Нещодавно у Києві пройшло одне із найбільших свят для любителів читання: свої двері для відвідувачів відкрив фестиваль "Книжковий арсенал". Організатори вже два роки поспіль, окрім того, щоб турбуватися про запрошення гостей та створення різноманітних подій, беруть на себе відповідальність за безпеку відвідувачів. У цьому році також потрібно було вжити заходів для продовження Фестивалю в умовах відключення енергопостачання. Попри це, у стінах Мистецького Арсеналу за 3,5 дні побувало приблизно 35 тисяч осіб. Минулого року відвідувачів було на 7 тисяч менше.
Серед сотні стендів, один був особливим. Там розмістили книги, які були знищені російською ракетою у Харкові. "Книги на цьому стенді, обпалені, із запахом горілого, голосно нагадували відвідувачам — війна триває. Війна не лише проти людей, а й проти культури й мови", - зазначили організатори.
Нагадаємо, 23 травня, напередодні "Книжкового арсеналу", російські військові вдарили по одному з найбільших поліграфічних підприємств у Європі - "Фактор-друк". Внаслідок обстрілу загинуло 7 працівників друкарні.
"Росіяни цілком очевидно знали, що вони роблять. Вони просто хотіли спалити українську книжку в Харкові, який вони так само кожен день намагаються стерти з лиця землі. Вони знищили нашу книжку якраз переддень Арсеналу, коли всі готувалися. Все задля того, щоб української книжки просто не було", - каже у розмові з Ukrayina.pl культурна блогерка Софія Безверха (Krapka.krapka).
За словами блогерки, Російська Федерація намагається всіма силами знищити не лише українські міста, але й культуру, виділяючи на це великі кошти. На тимчасово окуповані території росіяни завозять російську літературу, забороняючи читати українською. Пані Софія розповіла, що лише у грудні минулого року на ТОТ було завезено 3 мільйони книжок російською мовою.
Українська культура "під прицілом" росіян
Музеї також неодноразово потрапляли під прицільний удар росіян. Прикладом може служити музей художниці Марії Примаченко на Київщині, зруйнований на другий день повномасштабного вторгнення чи Національний літературно-меморіальний музей Григорія Сковороди у селі Сковородинівка на Харківщині. Трапилось це 7 травня 2022 року. У цей рік відзначалось 300 років з дня народження філософа.
"Вони просто знищили маєток XVIII століття, де він доживав свої останні роки життя. Це просто маєток, який стоїть в селі, там немає ніяких військових цілей. Сковорода їм умовно треба як представник тогочасного бароко, адже у них немає відомого філософа, який би діяв у той час", - пояснює вона.
Росіяни впродовж років намагаються "приписати" Григорія Сковороду собі. Переглянувши статті російських медіа, присвячених уродженцю Полтавщини, можна помітити, що його описують як "російського Сократа".
"Розстріляне відродження" повторюється
Нещодавно в прокат в українських кінотеатрах вийшов фільм "Будинок Слово". У багатоквартирному будинку номер 9 на вулиці Культури у Харкові, жили тогочасні літератори. Свою назву він отримав від того, що побудований у формі літери "С" і від того, що у ньому жили переважно письменники. Стрічка розповідає їхню історію. З 1933 року почалась хвиля репресій проти проукраїнських мешканців будинку з боку радянської влади.
Репресії проти культурних діячів 1920-30-х років було названо "Розстріляним відродженням". Точної цифри жертв терору достеменно невідомо, однак їхню кількість оцінюють у приблизно 300 тисяч осіб. Це покоління діячів, яке дало високохудожні твори у галузі літератури, філософії, живопису, музики, театру і яке було знищене сталінським режимом.
За словами нашої співрозмовниці, "зараз у нас відбувається ще одне "Розстріляне Відродження"".
"Володимир Вакуленко - письменник, волонтер, якого замордували на його рідній Ізюмщині. Вікторія Амеліна, яку вбила російська ракета в Краматорську. Максим Кривцов, який був поетом і загинув на фронті. Нещодавно загинула Ірина "Чека". Або, наприклад, Роман Ратушний - неймовірний активіст, який загинув у 24 роки. Ці всі люди мусили б розвивати Україну її культуру. Їх зараз немає", - каже блогерка.
"Кожен українець за кордоном - дипломат своєї країни"
Софія Безверха розповідає, що українці за кордоном можуть зробити свій внесок у поширення української культури та інформування іноземців про історію своєї країни.
"Ми можемо десь перебуваючи на роботі з іноземцями, в барі чи в потязі ставати амбасадорами України. Тобто в якісь ненав'язливій розмові ми можемо перейти до того, аби розказати про наше минуле, про нашу історію, про те як Росія намагалась роками нас поневолити. Ми думаємо, що про це вже всі знають, бо ми знаємо. Але іноземці далеко не завжди так добре знають нашу історію і нею цікавляться", - пояснює наша співрозмовниця.
