У Києві в неділю, 16 червня, відбувся перший від початку повномасштабного російського вторгнення, Марш рівності. Тривав близько 20 хвилин. Як повідомили організатори, на захід зареєструвалось 500 осіб. Спочатку активісти планували провести Марш рівності у столичному метро, однак міська влада не погодила захід із міркувань безпеки.
"Відсутність толеранції - наслідок російської пропаганди"
Нині увесь цивілізований світ підтримує ЛГБТК+ спільноту, стверджує учасник Маршу рівності Олег Стасів. А от негативне ставлення до людей з нетрадиційною орієнтацією в Україні, юнак вважає, "наслідком радянського виховання та російської пропаганди".
В Росії заборонена ЛГБТ спільнота. Це вважається психічним розладом. Це ще один показник того, що Росія знаходиться далеко від цивілізованого світу. Тому людям треба вирішити, на якому ж ви боці. Це все є елементом російської пропаганди і вона дуже яскраво себе проявляє зараз
- стверджує Олег Стасів
Також додає, що повномасштабне вторгнення Росії в Україну спонукало людей почати не боятися говорити про свої права та потреби. Зокрема, показало проблеми рівності, які досі існують у суспільстві.
Ми не маємо саме рівності та поваги до нашого єства. Ми маємо поважати гетеросексуалів за те, що вони такі є. Однак, те, що ми від них відмінні, не робить нас гіршими. Це варто зрозуміти усім. Не все, що є відмінним від вас, є поганим. Для мене особисто Марш рівності - це нагадування про те, що ЛГБТ спільнота була, є і буде. Наші представники так само беруть участь у захисті нашої держави. Кожен докладає зусиль задля перемоги. Це треба розуміти і поважати
- додає Олег Стасів
"Права людини завжди на часі": чому важливий Марш рівності під час війни?
За словами організаторів, головна ціль Маршу рівності – це боротьба за рівні права для громадян України, незалежно від гендерної приналежності та ухвалення законодавства для можливості цивільного партнерства одностатевих пар. Зокрема, самі учасники переконані, що права людей завжди на часі.
Марші рівності важливі. Я вважаю, що ЛГБТ спільнота виходить на вулиці аби їхні права були узаконені і це справедливо, адже вони також захищають нас і країну від ворога. Разом з цим це можливість привернути увагу до війни в Україні, тому це ще один плюс.
Війна навпаки показала наскільки є цінним людське життя, право на вільне існування. Коли як не зараз говорити про це?
Всі так звикли говорити про те, що щось не на часі. А жити на часі? Ми боремось за нашу свободу, за право жити у вільній країні. І в першу чергу ми маємо бути вільні від власних же упереджень та стереотипів.
Коли, як не зараз важливі права людини? Коли, як не зараз за них боротися? Представники ЛГБТ спільноти особливо уразливі зараз, під час війни. Дивіться, партнери, які мають одностатевий зв'язок, не можуть потрапити до реанімації до своїх коханих, не захищені законодавчо, адже в нас немає дозволу на офіційний шлюб.
