Станом на липень, в українському реєстрі зниклих безвісти осіб перебуває 42 тисячі людей. Про це повідомив голова профільного відділу МВС Дмитро Богатюк. Загалом, від початку існування реєстру, з травня 2023 року, до нього було внесено відомості про понад 51 тисячу осіб.
Зараз у МВС є дані про близько 7 тисяч осіб, стосовно яких є свіжі відомості.
"Це понад 3 тисячі осіб, місце знаходження яких встановлено і які живі-здорові. Переважна кількість з цих осіб — це наші колишні військовополонені. І на сьогоднішній момент маємо близько 4 тисяч ідентифікованих тіл. Переважна більшість з них — наші оборонці, які вважалися зниклими безвісти, але надалі (…) були ідентифіковані", — сказав Богатюк.
Варто зазначити, що зниклими безвісти за особливих обставин вважаються особи, які зникли у зв’язку зі збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру. Особа вважається зниклою безвісти до моменту припинення її розшуку.
Життя у невідомості: історія жінки, яка понад два роки чекає на захисника
Наталя походить з невеличкого містечка у Львівській області. Там і мешкала з чоловіком Дмитром перед початком повномасштабного вторгнення. У розмові з Ukrayina.pl жінка каже, що повертатись думками у передвоєнний час важко, адже за час повномасштабного російського вторгнення все змінилось, починаючи від цінностей.
"Ми завжди починаємо цінувати тоді, коли втрачаємо. Ми завжди прагнули мати будинок чи квартиру, машину, подорожувати. В теперішній ситуації, цінність зовсім інша - щоб людина була з тобою", - каже Наталя.
Чоловік Наталії пішов на фронт на початку повномасштабного вторгнення у лавах 24 бригади імені Короля Данила. Хоча насправді ситуація на сході була важкою, у розмовах Дмитро запевняв кохану, що все добре. 26 березня 2022 року він зателефонував востаннє, і повідомив, що йде на завдання на "нуль" і зв'язку з ним не буде довший час.
"Ввечері подзвонив і сказав, що він їде, що він все зробить, щоб вижити. Сказав, щоб я подзвонила до його до мами. Я кажу: ти мені навіть такого не говори, а сам подзвони й скажи, бо я не зможу", - згадує вона.
Згодом, чоловік так і не вийшов на зв'язок. 7 квітня до Наталі подзвонили з інформацією, що з 1 квітня її коханий вважається зниклим безвісти за особливих обставин. Далі були пошуки та заповнення документів, незліченні поїздки в інші міста та невідомість. Наша співрозмовниця зазначає, що бюрократія та відсутність інформації ще більше нагнітає.
Ти весь час боїшся. Переживаєш, коли обміни полоненими чи коли обміни тілами, коли телефонують з невідомих номерів. Ти ніби стараєшся жити, але розумієш, що у якийсь день один дзвінок може або дати надію, або зламати тебе
Таку важку ситуацію намагаються використати й шахраї, зазначає Наталя. Вони телефонують і кажуть, що ніби чоловік вже в Україні й можуть його привезти додому, однак за гроші. В хід пішли і новітні технології: одного разу жінці вислали діпфейк, зроблений з фото чоловіка, яке вона поширювала у соцмережах.
"Син чує чоловічий голос і починає кликати тата"
Сину Наталі та Дмитра три роки. Востаннє він бачив тата, будучи семирічним немовлям, тому не пам'ятає його. Наша співрозмовниця каже, що з сином легше проживати дні очікування на звістку про чоловіка. Однак, зараз стало важче морально, адже він почав говорити й розпитувати про батька.
Як він тільки чує чоловічий голос, то кричить "тато". Або як якась дитина йде з батьком за руку, от як йому пояснити, де його тато?
Той випадок, коли біда об'єднує
Разом з іншими жінками, які розшукують своїх рідних, Наталя виходить на протести і пише звернення до відповідних органів. Каже, що вони зуміли швидко порозумітись, адже їх об'єднує одне горе.
"Дуже сумно, бо ми всі розуміємо, що не всі наші повернуться, і не всі повернуться живі. Не все буде так, як було до війни, ми не можемо навіть собі уявити, яким буде життя далі. Але ми раді одна одній, ділитись якимись новинами, деколи хтось знайде якусь нову інформацію і скидає в спільний чат. У нас зараз одне спільне завдання", - розповідає Наталя.
За її словами, жінки так об'єднались, що переживають за кожного. Якщо хтось повернувся живий з полону - радіють, а якщо ні - оплакують та підтримують. Одна із жінок, яка завжди приходила на акції, чекала на зниклих безвісти чоловіка та сина.
"Вони повернулись і чоловік прийшов разом з нею на наступну акцію. Я його так міцно обійняла, пригорнула, як рідного. Я його ніколи до цього в житті не бачила, але він за той час пошуків став близький. І так з кожним", - розповідає наша співрозмовниця.
Сумно, коли пишуть, що ДНК збіглися. І таке є. Але з одної сторони краще поховати, ніж жити між надією і розпачем. Вже оплакати, поховати з нашими традиціями й віддати шану. Такий зараз час, ми вже нічого не змінимо
Цього року у Наталі та Дмитра п'ята річниця шлюбу, а у Дмитра - 30-й день народження. Жінка з усмішкою каже, що надіється, що цього року чоловік зробить їй до цих дат "подарунок" і повернеться додому.
