За тисячу днів повномасштабного вторгнення Росії, Україна як і втрачала територію, так і деокуповувала свої міста та села. За словами президента України Володимира Зеленського, близько 26% української території окуповано. Під частковою окупацією залишаються Донецька, Луганська, Запорізька, Херсонська та Харківська область. Повністю під російським контролем залишається Крим.
У зв’язку з російською агресією, Україну покинули понад шість мільйонів осіб. Частина залишилась закордоном, частина — повернулась до дому. Однак, українські міста, особливо на сході, півдні та півночі країни, спорожніли.
Якщо взяти Київ, то у 2021 році, у ньому мешкало 3,9 мільйона осіб. Як повідомляє влада столиці, зараз у місті живе майже довоєнна кількість осіб. Зокрема, це пов’язано з тим, що частина внутрішніх переселенців вибрала для себе Київ як другу домівку.
Однак, якщо у столиці та у західних регіонах місцевості заповнені людьми, то по іншій стороні країни — у прифронтових містах та селах, людей залишилось сотні, а то й десятки.
Мирноград
У Мирнограді на Донеччині, до повномасштабного вторгнення мешкало понад 55 тисяч осіб. Це було звичайне місто цього регіону: основною діяльністю місцевих була вугільна промисловість. На території міста функціонували 6 великих промислових підприємств. „Всі розумілися між собою, бо працювали на тих самих підприємствах або походили з шахтарських родин. Знали, що таке важка праця. Місто завжди гомоніло: то діти зі школи йдуть, то хтось на роботу спішить, то концерт якийсь. Це було звичайне життя у звичайному українському місті", - згадує Лариса, мешканка міста, яка зараз живе у Варшаві.
Донецьке місто багата талановитими уродженцями — більшість з них були або спортсменами, які приносили Україні перемоги, або художниками. З 2014 року до цього списку додались особи, якими містяни також пишаються і пам’ять яких вшановують: військовослужбовці, які загинули на війні.
Війна доторкнулась до міста після 24 лютого 2022 року. Хоча і впродовж попередніх восьми років, життя у місті на Донеччині не було спокійним через бойові дії за десятки кілометрів.
"Ми жили можна сказати, спокійно ці 8 років, однак десь у думці завжди було те, що бойові дії зовсім недалеко. І у Донецьк вже не можна було поїхати, а ми з сім’єю любили там проводити вихідні. До нас багато переселенців приїхало звідти, ми чули розповіді, але не думали, що колись Росія дійте і до нашого дому", - каже наша співрозмовниця.
Зараз у місті живе до трьох тисяч жителів. З міста, яке росіяни стирають з лиця землі, місцева влада вивозить жителів. Мирноград знаходиться за кілометр від лінії фронту і за 10 кілометрів від Покровська — міста, біля якого зараз тривають найкривавіші бої. Місто частково зруйноване російськими ударами.
У більшості, у Мирнограді залишаються пенсіонери, які не хочуть полишати власну домівку. У місті живуть люди різних національностей, які зараз змушені шукати прихистку деінде.
"Ми переїхали сюди з Вірменії у 1994 році: тікали від війни (війна за Нагірний Карабах між Вірменією та Азербайджаном з періодами затишшя тривала з 1987 року, Баку відновив контроль над цією територією у 2023 році – ред.). Живемо в Мирнограді вже 30 років. І ось знову доводиться від війни тікати", - каже пані Ніна у розмові з "Радіо Свобода".
Куп’янськ
Куп’янськ розташований у Харківській області. Назва міста походить слова "купець" - адже воно завжди було торгівельним містом. До повномасштабного вторгнення, це була місцевість, через яке проходив один із важливих торгівельних шляхів із РФ, до кордону із якою — 40 кілометрів.
У 2021 році там мешкало приблизно 27 тисяч осіб. Зараз же — 2,5 тисячі.
На початку повномасштабного вторгнення, 27 лютого, місто було окуповане російськими військами.
Українські журналісти писали, що добре сполучення з РФ, зіграло Куп’янську не на руку: через місто російські військові гнали військову техніку на лінію фронту. Там же росіяни крали українське зерно та залізницею відправляли до себе. За пів року окупації, там встигли організувати видачу російських паспортів та завести російські книжки.
За ці пів року Куп’янськ пережив усі складові окупації: від роздачі російської гуманітарки до викрадень і катувань проукраїнськи налаштованих мешканців. Українські війська звільнили місто у вересні 2022 року.
Після цього частина мешканців повернулась, однак місто далі пустує. Небезпека повторної окупації витає у повітрі - російські окупанти перебувають на відстані 2,5-3 км від Куп'янська.
У місті працює кілька магазинів, гуманітарних центрів, одна аптека. Місцеві кажуть: незвично бачити пусте місто. Пан Сергій залишається жити у рідному місті, хоча час від часу їздить з дружиною пожити до Харкова. У Куп’янську він допомагає ховати померлих рідних своїх знайомих, які виїхали закордон. Як зізнається — ніколи цим не займався, і не планував.
"Це вже 15 похорони. Раніше Їздив куди завгодно. Не ходив у бронежилеті, у мене страху не було. А зараз у мене з’явився страх. Навпаки, кажуть, що звикаєш до цього. А у мене два роки минуло — з’явився страх, то трохи важкувато. Страх звідки з’являється — що коли ти виходиш на вулицю і нікого немає. Там, де я живу, ціла вулиця, — і я там один", — говорить Сергій у розмові із Суспільне.
Місто постійно під атакою російських авіаційних бомб і дронів. За словами голови Куп’янської райдержадміністрації Андрія Канашевича, зараз у Куп’янську пошкодження мають усі адміністративні будівлі, багатоповерхівки та будинки.
Оріхів
Невеличке місто Оріхів на півдні України заманювало своєю камеральністю та гарними пам’ятними будинками. До початку повномасштабного вторгнення там жило близько 14 тисяч осіб. Місто розташоване у Запорізькій області, за 2 години їзди до моря, тому вихідні місцеві часто любили проводити на березі Азовського моря.
Зараз в Оріхові живе близько тисячі осіб, у більшості — похилого віку. Місто розташоване у прифронтовій зоні. За даними ЗОВА, Оріхів зруйновано на 95%. У місті не залишилося жодної вцілілої багатоповерхівки або установи, приватний сектор сильно пошкоджений артилерією і місцями "до фундаменту" знищений КАБами. У місті немає жодного магазину, тому люди скуповуються на стихійному ринку.
Через постійну небезпеку місцеві жителі живуть у підвалах. "Тварини вже розрізняють коли приліт, а коли вихід. Обігрівач вмикаємо ввечері, коли приходимо, він трохи температуру підвищує. А так, якщо сухо, є буржуйка, чим топити пічку, слава богу, дають", — поділився Віктор, який разом із дружиною живе у підвалі багатоповерхівки.
