Вперше Гданськ, Сопот і Гдиня були об'єднані восени 1939 року під час окупації гітлерівцями. Після Другої світової війни продовжилося їх сполучення, а 28 березня 2007 року Тримісто (Trójmiasto) перестало бути лише розмовним терміном, а стало територією, задокументованою Хартією. Три міста об'єднані спільним громадським транспортом та залізницею, на яких діє один квиток (в тому числі і електронний). Мешкає у Тримісті разом із прилеглими селами приблизно мільйона осіб.
Гданськ: музей бурштину, Маріацька базиліка
Гданськ зустрів нас дощем. Тож ми відправилися у музей бурштину, що розміщений у будівлі середньовічного водяного млину. Тут ми не тільки сховалися від негоди, а й дізналися усе про "золото Півночі". Найприємнішим було побачити великі шматки бурштину, які були знайдені на території України. А у музейній крамниці очі розбігалися не тільки від прикрас, сувенірів, а й інших несподіваних речей, що містять бурштин: настоянок, шампуней, кремів...
Тож раджу відвідати музей бурштину. Візьміть до уваги, що в понеділок вхід — безплатний, а в інші дні за квиток треба заплатити 22 злотих.
Наступним пунктом подорожі ми обрали Маріацьку Базиліку (Bazylika Mariacka — Святої Діви Марії), що є найбільшою цегляною церквою Європи і вміщує одночасно 25 тисяч осіб. Храм є настільки великим, що почуваєшся у ньому піщинкою. Ми не прогавили можливості побачити Гданськ із висоти дзвіниці — 82 метрів (вхідний квиток коштує 14 злотих).
На вулиці Довгій (Długa), веселі кольорові будинки якої нагадують скандинавські міста, розташований знаменитий фонтан Нептуна, який символізує зв'язок міста з морем.
Прямуємо в бік набережної річки Мотлави, яка впадає тут у Віслу. І найвизначнішою пам'яткою тут є знаменитий "Журавель" — брама-кран, який діяв із XІV до середини ХХ століття. Механізм, яким керували вручну, розвантажував вантажі і встановлював щогли на суднах, нині є туристичною атракцією.
Здивував у Гданську напис біля основи скульптури князя Святополка (Świętopełka), бо він не польською, а кашубською мовою. Виявляється, у цьому регіоні мешкають кашуби — етнос, що походить від східної групи східнослов'янських поморських племен. До слова, кашубом є і відомий польський політик Дональд Туск.
Гдиня: Південний пірс і найвідоміший польський вітрильний фрегат
Новітні багатоповерхівки із скла та бетону, широкі вулиці, торгові та бізнес-центри, а далі — море і кораблі-кораблі-кораблі...
Ми — у сквері Костюшка, який веде до причалу, набережної та відомого Південного пірсу (Molo Południowe). А ось грізно вивищується над водою польський есмінець "Błyskawica" ("Блискавиця"), що є кораблем-музеем. Погляд ловить на палубі смертоносні гармати та інше озброєння, що наводять сум, бо нагадують про війну, яку веде проти нас росія.
А далі інший корабель — легкий і романтичний — найвідоміший польський вітрильний фрегат "Dar Pomorza" ("Дар Помор'я"), збудований у 1909-1910 роках для німецького флоту. Нині тут теж музей. Заплативши за квиток 20 злотих, можна дізнатися історію вітрильника, географію його шляхів, побачити умови життя екіпажу у комендантському салоні, кают-компанії, на посту стернового та у машинному відділенні.
Ці романтичні розповіді аж спонукають вирушити у морське плавання! І чую оголошення, що від причалу відправляється катер, на якому можна оглянути порт Гдині у супроводі екскурсовода, ціна квитка — 45 злотих.
Ніколи не думала, що порт є настільки великим! В одних доках — гори вугілля, в інші — сховища із зерном, ще далі — деревина, хімікати, цистерни з пальним та скрапленим газом... А ось військові судна, а далі — ремонтні доки. У гавань заходить величезне судно "Kristen Marsk" з Копенгагена, а далі — норвезьке. Неймовірне видовище!
Сопот: що варто побачити в місті?
У Сопоті ви не знайдете давніх історичних пам’яток, замків чи храмів. Зате акуратні вілли із заквітчаними садками, балконами та терасами створять враження, що ви десь на Середземномор’ї. Місто настільки зелене і затишне, що одного вечора ми зустріли… лисицю, яка позувала нам для фото.
Виходимо на головну вулицю міста Героїв Монте Кассіно (Bohaterow Monte Cassino). Пішохідна зона заповнена відпочивальниками, ніби колонами демонстрантів. Обабіч вулиці — кафе, ресторани, цукерні, до деяких стоять черги на кількадесят метрів. Атмосфера справжнього відпочинку і свята!
Вулиця веде до моря, а точніше до найдовшого у Європі дерев’яного пірсу довжиною 515,5 м — Сопотського мольо, як тут кажуть. Вхід на цей поміст над морем коштує 9 злотих. Ми прийшли до центрального променаду курорту у час заходу сонця — і побачили, як пензель природи розмалював море і небо у рожеві, фіолетові, лілові, бірюзові кольори.
Пляж у Сопоті, як і в інших містах і селах на узбережжі Балтійського моря, — розкішний: широкий, із чистим білим піском. Але він має один великий мінус — дуже холодну воду, одиниці наважуються зануритися. Другим неприємним фактором є сильний холодний вітер, але проти нього є паравани — полотняні огорожі на дерев’яних кілках, які встромляють у пісок. Паравани навіть часто продають у комплекті із дерев'яними молотками, і зранку на пляжі стоїть характерний стукіт монтування цього тимчасового захисту від вітру.
Сопот припав мені до душі не тільки атмосферою релаксу, а ще тим, що усюди майорять прапори міста: жовто-блакитні із білою чайкою, які нагадують наші рідні…
