Нижня Сілезія (польською Dolny Śląsk) — це північно-західна частина історичного і географічного регіону Сілезія. Нижня Сілезія всю свою історію була під контролем середньовічної Польщі, Богемії, Австрії, Пруссії та Німеччини, і після 1945 була поділена між Польщею і Німеччиною.
Ми вирушили в п’ятиденну подорож автомобілем. Спочатку хотіли складати маршрут мандрівки так, щоб ночувати щодня у новому місті. Але у Нижній Сілезії немає прямого сполучення між деякими містами, та і щоденне спаковування і розпаковування речей забирає час і втомлює. Тому ми вирішили знайти собі "базу" — місто у центрі регіону, яке буде рівновіддалене від визначних місць.
Вибір впав на Свідницю (Świdnica). Тут ми знайшли готель у... колишній водонапірній вежі, яка збудована у 1876 році і є однією із визначних пам’яток міста. Чому б не пожити у вежі?
Доба в апартаментах із кухнею, ванною кімнатою вартувала 68 злотих з особи (+ включене паркомісце). Одразу зазначу, що ми подорожували у будні дні, у вихідні — і ціни вищі, і вибір готелів менший.
Разом із ключами від готельного номера ми отримали ключі від масивних вхідних дверей до вежі. Коли б я ще стала володаркою такого скарбу? :)
Нині у Свідниці мешкає 56 тисяч людей. Маленьке містечко, але ж яке чудове! На площі Ринок я роззявила рота від краси: будинки у п’ять поверхів, і один гарніший іншого, а у центрі площі — готична ратуша з українським прапором над входом.
Обов’язково підніміться на вежу ратуші (на вході можна отримати буклет-путівник українською мовою). Цікаво буде не тільки помилуватися навколишніми краєвидами з горами на горизонті, розглянути будинки у телескоп (це безкоштовно), а й оглянути саму споруду. Збудована вона ще в 1393 році, опісля була не раз зруйнована і відбудована. У 1967-му ця вежа розвалилася навпіл вздовж осі. Лише після вступу Польщі в ЄС знайшлися кошти на її відбудову, яка була закінчена в 2012 році. Вхід у вежу вартує 5 злотих, а у п’ятницю є безкоштовним.
...Посеред іншої площі красується почорніла від віку готична катедра зі шпилем висотою 101,21 м (шоста за висотою у Польщі). Її будівництво розпочалося у 1330 році, а нинішнього вигляду катедра набула 1546-го.
Ще більше мене здивував євангельський Костел Миру у Свідниці, що є найбільшим дерев’яним храмом у Європі. Вхідний квиток вартістю 15 злотих є уявною "цеглинкою" пожертви у фонд реновації споруди.
Українцям пропонують текстовий опис історії костелу українською мовою. З нього і дізнаюся, що після закінчення Тридцятирічної війни згідно з рішенням Вестфальського миру в 1648 році сілезьким протестантам було дозволено збудувати храм, дотримуючись низки вимог: використовувати тільки дерево, глину і солому, будівництво має тривати не довше року, а витрати на спорудження лягають на громаду. Очевидно, тодішня влада очікувала, що повстане досить скромна споруда. Натомість вже через 10 місяців відбулося перше богослужіння у храмі, який може вмістити сім тисяч людей!
Зверніть увагу на нумерацію сидячих місць у храмі: їх можна було придбати відповідно до свого соціального статусу, а опісля подарувати чи заповісти після своєї смерті, але лише особі такої ж статі та рангу.
На відстані 15 км від Свідниці у місті Валбжих розташовується замок Ксьонж — його названо на честь князя Болька, який почав тут будівництво у 1288 році. Споруда збудована на скелі, яка є частиною замку. Замок неодноразово перебудовували і доповнювали, тому під різними ракурсами він має вигляд то таємничо-казкового, то неприступно-похмурого чи вишукано-елегантного.
Варто відзначити надзвичайно якісний аудіогід українською мовою, що обладнаний приладом геолокації, тому екскурсія дуже зручна, цікава і невтомлива.
Мінімальна вартість квитка у третій за величиною у Польщі замок вартує 49 злотих, у цю суму входить аудіогід та огляд терас. За паркінг у залежності від відстані до палацу треба заплатити від 20 до 30 злотих.
Ми ж обрали пропозицію "All day tiсket" за 79 злотих, що дає можливість оглянути підземелля, де був облаштований проект Гітлера "Riese" і пошукати "Золотий поїзд" зі скарбами, також оглянути мавзолей, пальмярню (оранжереї тропічних рослин із черепахами, лемурами, павичами) та стайні коней "Стадо Огирів". Хоча… Сам замок є дуже гарним і цікавим, а от все решта — лише виснажило нас. Краще зекономити кошти, час і сили, щоб просто посидіти на терасі замку посеред квітів, випити кави із тістечком та помилуватися краєвидами.
Другу частину про нашу подорож читайте за цим посиланням: у ній я розповідаю про мандрівку в найвищій частині Судетських гір, частинку Норвегії у хмарах, а також неймовірні Оманливі скелі.