Нічні жахіття, кусання нігтів, висмикування волосся, вій. Психологиня розповіла про травми дітей-біженців у Польщі
Фонд "Польський міграційний форум" з 2014 року надає психологічну допомогу біженцям з України. Кількість звернень особливо збільшилася після 24 лютого, пише interia.pl. В організації кажуть, що потреба в такій допомозі велика. У багатьох випадках лише зараз, через кілька місяців після прибуття до Польщі, біженці можуть розповісти про свої травми.
Терапія біженців - процес на багато місяців, - психологи
Після 24 лютого "Польський міграційний форум" найняв більше десятка нових психологів, у тому числі з України. Зараз команда психологів складається з 24 осіб. Окрім індивідуальної терапії, біженці працюють в групах, мають майстер-класи для підлітків і батьків.
"На початку війни наша "гаряча лінія" була дуже завантажена. З часом я бачу, що потреби змінюються. Зараз люди шукають довгострокову форму підтримки", - каже Александра Кохановська, психологиня, яка очолює відділ психологічної підтримки фонду.
Від початку війни в Україні психологи "Польського міграційного форуму" працювали у великих пунктах прийому біженців. У якийсь момент вирішили поступово переводити консультації до кабінетів.
"Лише зараз ми виходимо на етап, коли можна починати пропрацьовувати травматичні події. У перші місяці наша робота була кризовою інтервенцією, адже люди мали подбати про базові потреби: знайти квартиру, забезпечити безпеку дітей. Тепер можуть почати розпаковувати інші теми. Цей процес триватиме ще багато місяців", – каже Александра Кохановська.
Діти втрачають навички
Нічне нетримання сечі, жахіття, кусання нігтів, іноді майже до кісток, висмикування волосся, вій, брів – це лише частина фізіологічних реакцій, які з’являються у дітей після травми, кажуть у фонді "Польський міграційний форум".
Ще одна поширена реакція – регресію навичок.
"Дитина могла сама їсти, зашнурувати черевики, вдягнути шкарпетки – тепер не може, і батьки нервують, – пояснює психолог Марта Пєгат-Качмарчик. - У старших дітей виникають труднощі в емоційній сфері. Вони швидко нервують через дрібниці, їм важко заспокоїтися, вони гіперчутливі до нейтральних подразників".
Також, за словами психологині, діти, які пішли до польської школи, мають справу з новою для себе мовою, їм важко зосередитися, виникають проблеми з пам'яттю. Як наслідок — погані оцінки.
"Трапляється, що діти намагаються себе скалічити, у них з'являються суїцидальні думки. Якщо до цього додати типові підліткові дилеми, пов’язані зі зміною тіла та виявленням сексуальної ідентичності, то все це для них стає пекельно складним", – каже Марта Пєгат-Карчмарчик.
Вона додає, що не завжди все виглядає так складно. Деякі діти приїздять до Польщі з врівноваженим опікуном, а впевнені батьки – це чинник, який регулює емоції дитини.