"Фемінотека" запрацювала в 2023 році. Команда прооекту складається з експерток у боротьбі з насильством — психологинь, терапевток, юристок, тренерок, спеціалісток з кризового втручання. Вони пройшли спеціальне навчання та мають багаторічний досвід роботи з жінками, які зазнають насильства (особливо сексуального).
Тетяна Сус розповідає trojmiasto.wyborcza.pl, що працює щодня з 14:00 до 17:00. Зазвичай психологиня отримує по два дзвінка на день. "Бувають дні, коли ніхто не дзвонить, а в інші дні може дзвонити і п’ятеро жінок. Цей номер є скринькою, на яку звертаються жінки-біженки, і я направляю їх далі за допомогою — наприклад, юридичною чи психологічною. Почувши розповідь жінки, я знаю, куди її направити", — пояснює фахівчиня.
За словами Тетяни, найчастіше на лінію підтримки телефонують жінки з України, які втекли від чоловіків-насильників. Вони хочуть розлучитися і почати в Польщі нове життя. Телефонують також жінки-біженки, яких зґвалтували. Жінки, які зазнали психологічного насильства, переважно не телефонують.
"Чоловіки теж дзвонять, але щоб допомогти жінкам. Наприклад, якось дзвонив батько, дочка якого зазнала насильства. Ще не було такого, щоб за номером 888 88 79 88 дзвонив чоловік і сам просив допомоги. Але якщо я отримаю такий дзвінок, я точно не залишу його в біді", — каже психологиня.
"Ніколи не забуду історію зґвалтованої українки, якій ніхто не хотів допомогти, — каже Тетяна Сус. — Жінка (не буду називати її ім'я і вік) втекла з України перед війною. Зняла кімнату в поляка — чоловіка, який мав жінку і дочку. Вона була психічно хвора, але лікувалася, ходила на терапію, працювала, почувалася добре. Одного разу вона прийшла з роботи, господар кімнати прийшов під приводом зробити щось для неї. Він був п'яний і зґвалтував її. Її хвороба повернулася".
Психологиня каже, що зґвалтована українка втекла з дому і повідомила поліцію, але вони не прийняли від неї заяву про зґвалтування. Натомість правоохоронці повідомили медиків і жінку помістили в психіатричну лікарню. Звідти вона і подзвонила на лінію "Фемінотеки".
"Ми надали їй психологічну та юридичну консультації, але вона не могла знайти квартиру, а згодом ми втратили з нею зв'язок. Я не знаю, що з нею зараз. Її номер не відповідає. Останній раз, коли ми з нею спілкувалися, вона була в психіатричній лікарні. Для мене це дуже сумна історія. Цей ґвалтівник, мабуть, не поніс жодного покарання за те, що зробив із цією жінкою. Але в більшості випадків нам вдається допомогти. Жінки встають на ноги", — каже Тетяна Сус.