"Вони кажуть, що, якби не Америка і НАТО, війни в Україні не було б", — розповідає 57-річна Світлана Стринадко про парафіян УПЦ Московського патріархату в селі Коритному на Буковині. Саме тут народився предстоятель УПЦ МП Онуфрій. І саме сюди я приїхала, щоб дізнатися, які настрої панують на малій батьківщині митрополита.
У Коритному 2400 жителів. Сьогодні половина з них — парафіяни Православної церкви України, половина — УПЦ Московського патріархату. Хоча раніше більшість ходила на молитву саме до другої церкви.
"Миколаївська церква Московського патріархату в нас у селі була ще з часів визнання незалежності України, — розповідає 46-річний староста церкви Василь Рябой. — Хоча вже тоді люди пробували створити в селі українську церкву, але якось не вдавалося. Ситуація кардинально змінилася у 2014 році, коли росія почала війну на Донбасі, анексувала Крим. Понад тисяча мешканців села вирішили, що не будуть молитися за ворога. Але ж церква в селі одна. Тоді виникла думка ділитись храмом, адже він є власністю громади. Парафіяни Московського патріархату, однак, були категорично проти".
Противники "руского міра" вирішили спорудити свою, українську церкву. Саме зараз у ній завершилося недільне богослужіння. Парафіяни виходять з храму. Розпитую, що спонукало їх збудувати окрему церкву.
"Перші богослужіння нашої, української церкви були в приміщенні народного дому, — каже Світлана Стринадко, директорка місцевої школи. — А потім ми вирішили, що нам під силу будувати свою церкву. По-перше, не хотілось конфліктувати з односельцями. По-друге, коли проводились збори, аби опитати людей, до якої церкви вони хочуть ходити, у село заїхало кілька великих тонованих бусів: казали, що там — озброєні люди, прибули на випадок, якщо ми захочемо забрати Миколаївську церкву собі..."
Уже вісім років ведеться будівництво храму — без великих меценатів і державних коштів. "У нас навіть пенсіонери, попри важку ситуацію, намагаються допомагати, — каже пані Світлана. — Ось чоловік із жінкою продали корову і всі вторговані гроші передали на храм, аби була для дітей і внуків українська церква в селі".
Нова церква у селі. Її збудували віряни ПЦУ.
Місцеві кажуть: навіть з початком війни більшість парафіян УПЦ МП і далі ходять молитися у цю церкву, згадуючи на службі патріарха кіріла, друга путіна.
"І такі безглузді виправдання люди шукають! — каже Василь Рябой, син старости церкви села. — "Та в мене ця церква тут під боком, тому й ходжу до неї", "а в мене зять — священник МП", "а я все життя до тієї церкви ходив, то навіщо ж щось міняти?" Абсурд! Парафіяни МП забороняють дітям спілкуватись з тими, хто ходить до ПЦУ. А особливо — одружуватись. Хіба що ви визнаєте, що Московський патріархат — то єдина правильна віра, і перехреститесь там перед вінчанням".
Тим часом я знайомлюся з Петром Сідором, настоятелем храму ПЦУ. "З 2016 року я правлю у цій церкві, — каже Петро Сідор, настоятель храму. — За цей час усього декілька сімей перейшли від Московського патріархату до нас, дві з яких — за час повномасштабного вторгнення росії до України".
Священник розповідає речі, які, відверто кажучи, не вкладаються у голові. "Деякі парафіяни УПЦ МП бояться нашої церкви, як прокази: наприклад, приходять на похорон односельчанина, але стоять за огорожею — не дай Боже переступити! Або ж ситуація під час освячення гробів: я не дивлюся, хто із померлих у якій церкві був, просто освячую усі гроби, а прихожани МП витирають надгробки від свяченої води, аби тільки священник ПЦУ не посвятив могилу "істінно вєрующіх".
Місцеві розповідають також про те, що військовий з сусіднього села загинув у війні, яку розпочала росія. І відспівували його в церкві Московського патріархату. "От уявляєте, він загинув від рук окупантів, і в останню путь його відправили в церкві окупантів", — кажуть селяни.
"І найдивніше те, що більшість парафіян церкви МП у нашому селі — це нащадки тих людей, яких колись за українську позицію москва відсилала до Сибіру", — зітхає староста села.
Найдивніше те, що більшість парафіян церкви МП у нашому селі — це нащадки тих людей, яких колись за українську позицію москва відсилала до Сибіру.
"БАЧИТЕ ДВОГОЛОВОГО ОРЛА?"
"Минулого року на нашому стадіоні в центрі села сів гвинтокрил, — пригадує 60-річний Гаврило Курик. — Людей тоді зібралось чимало — всі парафіяни МП. Прилетів Онуфрій. Люди з квітами зустрічали його, а він роздавав гроші дітям — по 200 гривень. Потім "двохсоток" не вистачило, то десятки роздавав. А згодом довжелезним кортежем з тонованих автівок поїхав правити до сусіднього села. Знаєте, я часто думаю про те, що якби Онуфрій погодився перейти до ПЦУ, то цієї війни, що триває зараз, не було б. Віра таки грає дуже велику роль".
"Він приїжджає сюди нечасто, ніколи не залишається ночувати в батьківській хаті, — каже 23-річний Микола Гаврилюк. — У нього своя резиденція біля Чернівців: там і вертолітний майданчик, і басейни. І великі хрести на вікнах, аби зразу було зрозуміло, хто там живе".
Тим часом ми йдемо до церкви МП. Територія храму закрита — туди так просто не зайти. "На відміну від нашої церкви, тут завжди дивляться, хто прийшов, не всіх пускають усередину, — каже Микола й показує мені фото панікадила — великої люстри в центрі храму. — Бачите двоголового орла? Отакі дурниці".
А що ж кажуть самі парафіяни УПЦ МП? Більшість відмовляється зі мною спілкуватись — мовляв, "нема благословєнія". Та все ж мені вдалось порозмовляти з Михайлом, паламарем церкви МП.
"Є 5 тисяч різних вір, а наша — єдина праведна, — каже він. — У нас є документ, який то підтверджує. Ми до російської церкви нічого не маємо, ми собі окрема визнана світом церква. А ось Православна церква України підкорюється Константинополю".
На запитання, що ж то таке "Константинополь", чоловік мовчить...
...Повертаючись додому, думаю над тим, чому навіть кривава війна не спонукала прихильників "руского міра" поміняти свої принципи? І що має статись, аби врешті вони зрозуміли, що росія — це найзапекліший ворог України? У мене немає відповідей на ці запитання, адже філософії парафіян УПЦ МП я так і не зрозуміла...
Читайте найважливіші новини для українців про життя у Польщі у нашому телеграм-каналі: https://t.me/ukrayinapl
