У перші дні повномасштабного вторгнення село Мотижин на Київщині, де мешкає приблизно півтори тисячі людей, окупував ворог. Наступні півтора місяця для селян були пекельними...
"27 лютого староста Ольга Сухенко на своїй сторінці в соцмережі попередила, що в село прийшла біда, просила всіх зберігати спокій і не виходити на вулицю, — розповідає священник Віталій Богуцький. — А потім на її обійстя прийшли кати... Спершу провели обшук, забрали авто. Старосту, її чоловіка та сина захопили в полон... Родину страшно катували. Тіло Ольги Сухенко виявили за будівлею колишнього колгоспу, чоловіка — у каналізаційному люку, воно було заміноване. А тіло їхнього сина було напівприкопане, неподалік лежала голова..."
За час окупації мешканці села сиділи у підвалах, а тих, хто виглядав з-за паркана чи перебігав вулицю, одразу ж розстрілювали. Їхні тіла родичі ховали потай у дворах. Пошкодження зазнав будинок культури, сільський магазин спершу розграбували, а тоді розбомбили. Крім того, окупанти знищили приблизно 20 хат...
Село визволили. Попри важкий психологічний стан, люди вже прибрали на вулицях, стали садити городи. А ще почали ходити на службу Божу, адже тепер у місцевому Святогеоргіївському храмі, який досі належав московському патріархату, відбулося перше богослужіння українською мовою.
"Перед повномасштабним вторгненням священник утік, не знаю, як він міг залишити свою паству, бо люди в селі дуже хлібосольні й добрі, між ними ніколи не було конфліктів. Мабуть, не вистачило сили духу, аби піти зі своїм народом і приєднатись до ПЦУ", — каже 35-річний отець Віталій Богуцький, який донедавна був парафіянином церкви МП, але торік 26 червня висвятився у сан диякона, а 8 травня цього року став священником ПЦУ.
Прибувши до Мотижина, провів збори, запропонувавши приєднатись до ПЦУ, й отримав одноголосне схвалення громади. Тож отець прибрав з храму ікону російського імператора Ніколая, яка висіла при вході, й усі "такси", які мали платити віряни, а на престолі поклав Євангеліє українською мовою. 15 травня у храмі відбулась перша служба українською, тепер щонеділі сюди приходить все більше вірян, аби помолитись за Україну та військових.
"Нашому храму — лише 22 роки, на Трійцю у нас будуть перші за весь час його існування хрестини — хлопчик з’явився на світ під час окупації, — ділиться отець Віталій. — Люди починають повертатись до життя. Хоч про окупацію все ще нагадують як душевні рани, так і згарища будівель".
Читайте найважливіші новини для українців про життя у Польщі у нашому телеграм-каналі та на сторінці у фейсбук.
