Табір розташований посеред лісу на Вінниччині. Їду туди, щоб поглянути, як саме допомагають переселенцям із цього відважного українського міста.
На території табору стоять розмальовані дерев’яні будиночки. До війни тут оздоровлювалися діти правоохоронців, адже цей заклад належить Національній поліції. Сьогодні тут перебуває 107 переселенців. У кожного — своя історія болю і гіркий досвід війни.
Пенсіонерка Наталія Кондратюк в оздоровчому таборі — з онучкою. Жінка каже, що досі не може спокійно спати. "Я 47 років прожила в Маріуполі, і в один день втратила все, — розповідає 64-літня пані Наталія.
— У перші дні війни ховалась із донькою та онучкою в підвалі департаменту соцзахисту в Маріуполі. Двічі на нашу будівлю скидали авіабомбу. Той крик дітей досі стоїть у вухах... Цей жах важко передати словами...
Коли не стало води, ми топили сніг. Через стрес і нервову напругу майже не відчували голоду...
На щастя, добрі люди вивезли нас із того пекла. Чи стало мені ліпше на мирній території? Ні. Я втратила здоровий сон, постійна туга за домівкою з’їдає зсередини. Мої подруги так і залишилися там, у Маріуполі. Кажуть, місто всіяне трупами, але покидати рідні домівки не хочуть..."
Жінка ділиться, що тепер намагається не думати про пережите. "Дякую, що нам організували цей табір, — тутешня тиша, чисте повітр’я оживили мене. Моїй 11-річній онучці тут дуже подобається. Вона ходить на всі активності: і на волейбол, і на футбол, і на екскурсії. А годують як смачно! Вперше за час війни я відчула смак їжі. Тепер хочу іще піти на сеанс до психолога", — каже пані Наталія.
Ще одна переселенка — Юлія Медвецька, вона приїхала в табір з двома синами, 12-річним Андрієм і 8-річним Георгієм. Жінка каже, що раніше ніколи не скаржилася на здоров’я. "Проте після пережитого стресу почався сильний біль голови, — мовить переселенка. — На щастя, у таборі не чути сирен, чисте повітря і дружелюбна атмосфера. Фізично тут краще, хоча душі немовно боляче..."
До маріупольців приїжджали кінологи, аби продемонструвати вміння своїх собак.
Витрати на харчування та організацію дозвілля в таборі взяла на себе вінницька мерія. "Меблі, постіль та рушники для відпочивальників придбали за гроші з бюджету Маріуполя. А це понад 2 мільйони гривень, — каже Сергій Остапенко, керівник оздоровчого центру "Я Маріуполь. Родина". — Також на ці гроші облаштували спортивний майданчик і зону відпочинку".
У таборі — чотириразове харчування. "Щодня готуємо м’ясні та рибні страви, а також пропонуємо молочне — йогурти і кефіри, — розповідає Алла Михайлова, завідувачка їдальні. — Ми самі печемо хліб, булочки. Щоденно маємо в меню сезонні фрукти: нині це полуниці й черешні".
Пані Алла пригадує історію, від якої на очі навертаються сльози. "Один хлопчик, коли побачив відбивну, сказав: "Я уже такий щасливий!" — розповідає жінка. — За що нашим дітям це?"
Емоційно підзаряджають дітей аніматори, які влаштовують ігри та конкурси. Працівники кінологічної служби демонструють уміння та навички поліційних собак, навчених затримувати злочинців...
За літо тут планують безплатно оздоровити понад 1000 дітей з окупованого міста на морі.
Читайте найважливіші новини для українців про життя у Польщі у нашому телеграм-каналі та на сторінці у фейсбук.
