Загинув легендарний комбат 72-ї ОМБр імені Чорних Запорожців Андрій Верхогляд. "Був патологічно сміливим"
Попри свій молодий вік, Андрій Верхогляд був майором і командиром батальйону. "Командиром з великої літери, служити з яким було честю", — кажуть його побратими.
"Дід і батько Андрія Верхогляда були військовослужбовцями, брат служить у ЗСУ, дружина — військова медичка, виховує дворічну доньку", — розповідає 40-річний Володимир Рунець, для якого Андрій був найближчим другом.
У 2016 році Андрій Верхогляд потрапив на передову — одразу після дострокового випуску в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Спершу воював на волноваському напрямку. А наприкінці січня 2017 року підрозділ під командуванням Верхогляда захищав Україну на території авдіївської промзони.
"Там була дуже важка позиція, — каже 33-річна Євгенія Подобна, воєнна кореспондентка. — Під потужним артилерійським та мінометним вогнем росіян наші бійці зайняли цю позицію і втримали. У тому, що на цю частинку нашої землі повернули український прапор, велика заслуга Андрія!"
Друзі стверджують: легендарний "Лівша" (позивний пов’язаний з тим, що Андрій був шульгою) був професіоналом з колосальним бойовим досвідом. "Він був патологічно сміливим, при цьому в бою завжди все прораховував, — провадить Євгенія. — Життя у ньому буяло, він був енергійним і найпозитивнішим зі всіх, кого я знала. Я не пригадую його в поганому настрої, він засмучувався, лише коли згадували загиблих".
"Андрійко був не просто чудовою й сильною духом людиною, а згустком енергії, від якого можна було "заряджатись", — каже 54-річний волонтер Володимир Голоднюк. — Який би я втомлений не був, достатньо було почути декілька слів від нього, аби знову наповнитись силою і продовжувати свою справу. До того ж він був дуже сміливим! Для нього вирушити в саме пекло не було подвигом, а буденною роботою військового".
Друзі кажуть: у бою "Лівша" завжди мав "холодну" голову. "Він був одним з тих, хто народжується командиром, — зауважує Євгенія Подобна. — У нього було багато нагород, зокрема, ордени Богдана Хмельницького (III та II ступенів), але найбільшою цінністю для Андрія було життя бійців. Він був Командиром з великої літери".
"Андрій був майором і командиром батальйону, це велике досягнення для такого молодого віку, — зауважує Володимир Рунець. — Він мріяв змінити армію, зробити її кращою за натівську, і робив це щодня. У його підрозділ завше була черга охочих служити".
"Коли з’явилась інформація про загибель Андрія, я не повірила. Була надія, що він знову поранений, але живий, — ділиться Євгенія Подобна. — Так, Андрій уже зазнавав важкого поранення, з його тіла тоді витягли понад 20 осколків, після чого він швидко відновився й повернувся до своїх побратимів..."
Андрій Верхогляд загинув у бою в районі Світлодарської дуги під час зіткнення з ПВК Вагнера. З легендарним командиром прощались спершу в київському Михайлівському соборі, а тоді — в його рідному Новограді-Волинському...
Читайте найважливіші новини для українців про життя у Польщі у нашому телеграм-каналі та на сторінці у фейсбук.