Її тіло майже три місяці було на окупованій території, тож поховати захисницю вдалось лише недавно. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, старшу сержантку нагороджено орденом "За мужність" ІІІ ступеня. Посмертно.
...Майже щодня Ганна Міняйло із Котельви на Полтавщині йде на могилу своєї сестри Ольги Таран. Щоразу несе їй квіти та улюблену міцну каву без цукру.
"Наша Олічка ніколи не любила сліз. Тому, хоч як важко мені, хочеться згадувати про неї тільки з усмішкою, — каже жінка. — Сестра змалечку мала бойовий та сильний характер, завжди була справедлива і готова віддати все задля порятунку інших. Можливо, саме тому й обрала медицину".
По закінченні училища працювала медсестрою в інтернаті, а потім підписала контракт із 36-ю бригадою морської піхоти на посаду фельдшерки танкового батальйону. До речі, її чоловік — також військовослужбовець. У них десять років тому народилася донечка.
Ольга Таран мала понад п’ять ротацій на Сході. Нагороджена відзнакою Міноборони "За зразкову службу", медаллю "Ветеран війни" та відзнакою Президента "За участь в Антитерористичній операції". В її скарбничці й нагорода "За врятоване життя", яку вручили за порятунок бійця, на якого наїхав танк…
Побратими дуже поважали бойову медичку і називали її "Санівна" (по батькові вона — Олександрівна). У грудні 2021 року Ольга Таран вирушила на чергову ротацію. Повномасштабне вторгнення зустріла на посаді в. о. начальниці медичного пункту танкового батальйону під Маріуполем.
"24 лютого бійці дістали наказ заходити у місто на територію заводу "Азовмаш" і тримати там оборону. По декілька разів на день сестра виїжджала за пораненими воїнами на поле бою і везла їх в облаштований у бункері шпиталь, — продовжує співрозмовниця. — За весь час Оля змогла лише декілька разів вийти на зв’язок. Казала, що з нею все добре і що... навряд чи звідти повернеться живою".
Оля змогла лише декілька разів вийти на зв’язок. Казала, що з нею все добре і що... навряд чи звідти повернеться живою.
Так і сталося. 11 квітня жінка загинула від осколків ворожої міни. Бігла рятувати "трьохсотого", але... Трагічну новину родина дізналася наступного дня від побратимів бойової медички. Не вірили до останку, попри те, що здали зразок ДНК, шукали жінку серед полонених.
"Проте нещодавно нам зателефонували з військкомату і повідомили, що тіло Ольги можна забрати для поховання. Його віддали в рамках обміну. Сестру знайшли в одній із братських могил у Маріуполі. Здається, що тоді для нас зупинився час", — ділиться сестра загиблої.
Поховали Ольгу Таран 21 липня із військовими почестями у рідній Котельві. "Її донечка Владочка знає, що матуся тепер — зірочка на небі. Плаче за нею, звертається до Бога своїми дитячими молитвами, — каже Ганна. — Чоловік Олі нині бореться за Херсон, за перемогу для України. Тепер воює за двох, бо по-іншому вже не можна".
