"Мій батько, науковець та професор, завжди був на роботі, а мама пильнувала дітей і встигала працювати технічною перекладачкою, — розповідає про своїх батьків 53-річний Георгій Тука, син подружжя. — Але, попри зайнятість, плекали родинну традицію — разом обідати та вечеряти. Це зближувало нас".
Георгій каже, що основний секрет родинного щастя батьків — взаємоповага. "В їхніх стосунках завжди відчувалася любов і турбота, — каже син. — Розумієте, вони як... голка з ниткою.
Особливо тепер, коли обоє у поважному віці, їхня взаємна турбота помітна неозброєним оком. Вони кілька разів на день питають одне одного: "як ти?", "чи все гаразд?" Нещодавно мама перечепилась і впала. У неї був перелом тазостегнового суглоба, їй зробили операцію. Батько їздив за покупками, варив, прибирав... І тепер піклується про маму, аби не виконувала важкої роботи, більше відпочивала".
У вихованні дітей Туки були одностайні, завжди тримались однієї думки. А ще подружжя полюбляло мандрівки — разом відвідали всі області України.
"У 1971 році батько придбав свій перший автомобіль, і ми з родиною мандрували дуже багато. Бували й у Прибалтиці, у Білорусі", — розповідає Георгій.
Улюблені родинні страви — борщ, смажена картопля, пиріг із цибулею. "Це смак дитинства", — усміхається чоловік.
Подружжя дуже пишається тим, що виховало двох синів — справжніх патріотів. Георгій Тука — екскерівник Луганської області. З перших днів Євромайдану брав участь у протистоянні, був поранений у сутичці з "Беркутом" 18 лютого 2014 року. Потім разом з іншими волонтерами заснував громадську організацію "Народний тил".
"Мій син удруге пішов захищати країну, — каже пан Георгій. — Батьки дуже хвилюються за нього. А ще сумують за онуками і правнуками, які змушені були поїхати з України. Але чудово усвідомлюють, що це війна... Найбільша мрія мами і тата — щоб уся родина знову зібралась разом, за спільним столом, аби відзначити 70-ту річницю їхнього подружнього життя".
